13.11.2014 року Справа № 912/1623/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)
суддів: Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О. (зміна судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової колегії Кузнецової І.Л. від 10.11.2014р.)
при секретарі судового засідання: Однорог О.В.
За участю прокурора Гаврищук Я.І., посвідчення № 029914 від 27.10.14р.
Представники сторін:
від товариства з обмеженою відповідальністю “Газінтерм”: Кіріченко С.В., довіреність №б/н від 03.11.14, представник;
від Міністерства оборони України: Куртмоллаєв А.Е., довіреність №220/451/д від 03.11.14, представник;
представники квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда, відповідача та державного підприємства “Кіровоградський ремонтний завод” у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Газінтерм”, м.Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2014р. у справі №912/1623/14
за позовом заступника Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м.Кіровоград в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м.Київ та квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда, м.Кіровоград
до Кіровоградської міської ради, м.Кіровоград
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державне підприємство “Кіровоградський ремонтний завод”, м.Кіровоград
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю “Газінтерм”, м.Кіровоград
про скасування рішення
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2014р. по справі №912/1623/14 (суддя Поліщук Г.Б.) позовні вимоги задоволені повністю. Визнано незаконним та скасовано пункти 10,11 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005р. №1596 «Про регулювання земельних відносин». Стягнуто з Кіровоградської міської ради на користь Державного бюджету України 1218 грн. судового збору.
Не погодившись з наведеним рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Газінтерм” звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається на наступне:
- прокурор не надав суду докази віднесення земельної ділянки до земель оборони. Згідно даних довідок державного земельного кадастру про грошову оцінку земельної ділянки №2054 від 15.05.2007р., №236-а від 20.01.2009р. цільове призначення відповідної земельної ділянки - землі промисловості;
- господарський суд проігнорував приписи ст.377 Цивільного кодексу України, в результаті чого належні скаржнику на праві власності будівлі залишились без землі під ними;
- державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод» на час прийняття оскаржуваного рішення Кіровоградської міської ради №1596 від 08.12.2005р. не було військовою частиною чи військовим формуванням та вибувало зі сфери управління Міністерства оборони України;
- Кіровоградська міська рада під час прийняття рішення №1596 від 08.12.2005р. «Про передачу ТОВ «Газінтерм» в оренду земельної ділянки» діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу 2001р., згідно якого до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади;
- повноваження квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда по відношенню до спірної ділянки обмежуються лише її обліком, а тому порушення прав та інтересів цього відділу внаслідок прийняття Кіровоградською міською радою рішення від 08.12.2005р. №1596 відсутні.
У відзиві на апенляційну скаргу Кіровоградська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення господарського суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях прокурора, представників скаржника та Міністерства оборони України, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 10.06.1998р. №22 військовій частині А-2201 видано Державний акт на право постійного користування землею №І-КР №000614. Згідно вказаного Державного акта Кіровоградською міською радою військовій частині А-2201 надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 18,73377 га для розміщення центрального ремонтного заводу у місті Кіровограді по вул.Добровольського, 2 (т.1, а.с.18-22).
У 2003р. на підставі наказу Міністерства оборони України №16 від 18.05.2003р. державне підприємство «Кіровоградський центральний ремонтний завод Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_1 )» перейменовано у державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" (т.1, а.с.23-24).
Згідно статуту державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" останнє засноване на державній власності й підпорядковане Міністерству оборони України (орган управління майном) та є правонаступником прав та обов'язків державного підприємства «Кіровоградський центральний ремонтний завод Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_1 )» (т.1, а.с.25-26).
27.07.2004р. на підставі договору купівлі-продажу №90 товариство з обмеженою відповідальністю "Газінтерм" на біржових торгах придбало майно державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод", яке перебувало в податковій заставі, а саме: одноповерхову будівлю корпусу №95 (літ.А) загальною площею 242,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Кіровоград, вул.Добровольського, 2Б (т.1, а.с.101-102).
08.12.2005р. Кіровоградською міською радою прийнято рішення №1596 "Про регулювання земельних відносин", пунктами 10 та 11 якого вирішено припинити військовій частині А-2201 право постійного користування частиною земельної ділянки площею 1979,9 кв.м. по вул.Добровольського,2, надане на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 10.06.1998р. №22 під розміщення центрального ремонтного заводу, у зв'язку з продажем частини нерухомого майна, а також затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю "Газінтерм" в оренду на 25 років площею 1979,9 кв.м. забудованих земель (в тому числі по угіддях: 1979,9 кв.м. землі оборони) по вул.Добровольського,2-б (зміна поштової адреси) під розміщення виробничих приміщень за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (т.1 а.с.80).
На підставі рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005р. №1596 між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Газінтерм" 03.08.2006р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 1979,9 кв.м., в тому числі по угіддях: 1979,9 кв.м. землі оборони для розміщення виробничих приміщень, що знаходиться по вул.Добровольського, 2-б у м.Кіровограді.
Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.08.2006р. за №125 (т.1, а.с.37-41).
Заступник Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вважає, що пункти 10 та 11 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005р. №1596 прийняті Кіровоградською міською радою з перевищенням наданих їй повноважень, порушують права держави як власника зазначених земель в особі Міністерства оборони України, як належного землекористувача, у зв'язку з чим просив суд визнати їх незаконними та скасувати (т.1, а.с.2-13, 188-189).
Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст.321 Цивільного кодексу України визначено непорушність права власності. Крім того, відповідно до ст.386 Цивільного кодексу України власник має право на захист права власності.
Згідно зі ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.
Частина 5 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) містила імперативну норму про те, що надання у користування земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка належала до земель оборони, а право на неї посвідчувалося Державним актом 1998р. серії І-КР №000614.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою перелічені у ст.141 Земельного кодексу України, серед яких - добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою.
Згідно з частинами 3, 4 ст.142 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
На момент прийняття спірного рішення діяло Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затверджене наказом Міністерства оборони України №483 від 22.12.1997р.
Пунктами 44 та 45 вищевказаного Положення передбачено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Матеріали справи не містять доказів того, що Міністр оборони України надав відповідну згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою, жодної заяви про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України права на вказану земельну ділянку власнику не адресував.
Оскільки рішення про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою не приймалось, будь-які правові підстави для передачі Кіровоградською міською радою земель оборони іншому землекористувачу відсутні.
У п.п.1,2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 (із змінами та доповненнями) визначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, в тому числі, стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.21 Земельного кодексу України порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки юридичним особам та визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Згідно п.2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування-земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про визнання незаконним та скасування пунктів 10,11 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005р. №1596 «Про регулювання земельних відносин».
Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 17.06.2014р. по справі №912/1825/13.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків господарського суду.
Правові підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Газінтерм”, м.Кіровоград залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2014р. у справі №912/1623/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 17.11.2014р.
Головуючий суддя А.Є.Прокопенко
Суддя Г.К.Дмитренко
Суддя Л.О.Чимбар