14.11.2014 р. Справа№ 914/172/13
За заявою: Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Тараса Володимировича, м. Київ
про: роз'яснення рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2013 р. у справі № 914/172/13
за позовом: Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобич
про: звернення стягнення на заставне майно
За зустрічною позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобич
До відповідача: Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ
про: визнання недійсним пункту 3.1.1 кредитного договору №ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 р. (в частині змінюваної відсоткової ставки).
Головуючий суддя: Ділай У.І.,
судді Кітаєва С.Б., Петрашко М.М.
Представники сторін не викликалися
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила заява Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Тараса Володимировича, м. Київ про роз'яснення рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2013 р. у справі № 914/172/13.
При розгляді вищевказаної заяви судом встановлено:
09.07.2013 р. господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 914/172/13, яким частково задоволено первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» та вирішено звернути стягнення в користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, б-р Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26. Ідентифікаційний код 14359319) на предмети іпотеки: нежитлову будівлю прохідної пост № 2 (Б'-1), загальною площею 9,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (РПВН) 31171130; нежитлову будівлю прохідної пост № 3 (К'-1) загальною площею 9.4 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (РПВН) 31171513; будівлю гальванічного цеху - цех №8 (Л-2) загальною площею 4220,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 25191351; будівлю корпусу №1 цеху №2 та цеху №10 (Б-1), загальною площею 24608,20 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378479; будівлю адміністративно-побутових приміщень корпусу №1- цехів №2 та №10 з перехідними галереями (А-3), загальною площею 5408,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378409; будівлю корпусу №3 - цех №5 (Н-1) загальною площею 3575,2 кв.м. що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378105; будівлю корпусу №3 цех №8 (Л-1) загальною площею 3437,9 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378320; будівлю цеху гідроциліндрів цех №8 (М-1) загальною площею 2638,0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378801; будівлю побутових приміщень корпусу №3 - цехів №5 та №8 з їдальнею та переходом (К-3), загальною площею 1908,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378916.; будівлю дошкільної установи №1 «Журавлик» (А-2), загальною площею 2592,1 кв. м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Михайла Грушевського, 9, РПВН 5696803; будівлю корпусу басейна «Синевір» павільйон ванн (А-2), загальною площею 1048,1 кв.м.; чаша плавального басейну (В); навіс з кладовою (Б-1), що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Спортивна, 2А, РПВН 12553895; будівлю котельні (басейну) (Г-1) загальною площею 182,0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Спортивна, 2А, РПВН 32378695, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22. Ідентифікаційний код 00240158) для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, б-р Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26. Ідентифікаційний код 14359319) за Кредитним Договором № ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 р. на загальну суму 2 744 247,19 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.12.2012 р. складає 21 934 767.80 грн., з них - 2 250 000,00 дол. США - сума основного боргу (неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів); 399 593,96 дол. США - прострочена заборгованість по кредиту; 51 766,48 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками; 26 459,94 дол. США - нараховані проценти за період з 24.11.2012 р. по 24.12.2012 р.; 4 142,58 дол. США - три проценти річних нараховані за порушення строку повернення кредиту); 12 284,23 дол. США пені, за період з 01.11.2010 р. по 17.09.2012 р. шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною - 59 866 235,00 грн.
В частині звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» за Кредитним Договором № ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 р. на 13 172,34 дол. США пені в задоволенні позову суд відмовив. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 р. вищевказане судове рішення залишено без змін.
26.11.2013 р. на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2013 р. у справі № 914/172/13 судом було видано наказ, який як вбачається із матеріалів справи, передано на виконання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
В процесі виконання рішення суду позивач звертався до Господарського суду Львівської області із Заявою про зміну способу виконання рішення суду (вх. № 23150/14 від 28.05.2014 р.). Ухвалою суду від 10.06.2014 р. заяву Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» було задоволено, ухвалено звернути стягнення на заставне майно шляхом проведення прилюдних торгів за початковою вартістю, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано, зокрема, тим що в даному випадку зміна початкової ціни реалізації предмета іпотеки не змінює суті рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а стосується лише способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, господарським судом зазначено, що має місце не зміна способу виконання рішення як такого, а зміна початкової ціни реалізації предмета іпотеки, що на думку суду дозволить визначити ринкову ціну на предмети іпотеки та сприятиме швидшій реалізації предметів іпотеки та виконанню рішення суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2014 р. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.06.2014 р. скасовано.
Скасовуючи ухвалу господарського суду від 10.06.2014 р. суд апеляційної інстанції, з яким погодилася касаційна інстанція, виходив з того, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації або вказівка на її встановлення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій має зазначатись у рішенні, прийнятому господарським судом при вирішенні господарського спору по суті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу. Початкова ціна предмета застави визначається на стадії прийняття судового рішення, а не на стадії його виконання.
Із посиланням на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2013 р. визначено початкову ціну реалізації всього заставного майна загалом Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся до господарського суду із заявою, відповідно до якої просить суд роз'яснити рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2013 р. у справі № 914/172/13 в частині визначення початкової ціни реалізації кожного предмету іпотеки зокрема.
Розглянувши заяву про роз'яснення рішення, суд зазначає наступне:
Питання щодо роз'яснення рішення господарського суду регулюють ст. 89 ГПК України та ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон).
Відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.
Роз'яснення рішення, ухвали здійснюється господарським судом за правилами статті 89 ГПК.
Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Як вбачається із змісту поданої на розгляд суду заяви, незрозумілість резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2013 р. у справі № 914/172/13 полягає в тому, що судом не вказано початкової ціни реалізації кожного із об'єктів нерухомості, на які звернено стягнення, згідно п. 2 резолютивної частини рішення.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у п. 9.12. Постанови № 6 від 23.03.2012 вказав, що у резолютивній частині рішення про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) суди повинні зазначати дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку";
Положення ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають
сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Як вбачається із змісту рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2014 р. у справі № 914/172/13 предметом іпотеки, звернення стягнення на який був предметом господарського спору було ряд об'єктів нерухомості. Однак, на підставі доданих до матеріалів справи документів судом було встановлено лише вартість предмету іпотеки в цілому.
Так, як встановив суд, згідно п. 2.1. Іпотечного договору від 17.08.2010 р., реєстраційний № 1259 предмет іпотеки складався з:
нежитлової будівлі прохідної пост № 2 (Б'-1), загальною площею 9,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (РПВН) 31171130 та
нежитлової будівлі прохідної пост № 3 (К'-1) загальною площею 9.4 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (РПВН) 31171513.
Вищевказаний предмет іпотеки сторони Іпотечного договору оцінили у сумі 22 313,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становить 2 827,69 дол. США.
За Іпотечним договором від 17.05.2010 р., реєстраційний № 617 , в редакції Договору № 437 від 01.04.2011 р. в іпотеку було передано:
будівлю гальванічного цеху - цех №8 (Л-2) загальною площею 4220,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 25191351;
будівлю корпусу №1 цеху №2 та цеху №10 (Б-1), загальною площею 24608,20 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378479;
будівлю адміністративно-побутових приміщень корпусу №1- цехів №2 та №10 з перехідними галереями (А-3), загальною площею 5408,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378409;
будівлю корпусу №3 - цех №5 (Н-1) загальною площею 3575,2 кв.м. що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378105;
будівлю корпусу №3 цех №8 (Л-1) загальною площею 3437,9 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378320;
будівлю цеху гідроциліндрів цех №8 (М-1) загальною площею 2638,0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378801;
будівлю побутових приміщень корпусу №3 - цехів №5 та №8 з їдальнею та переходом (К-3), загальною площею 1908,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, РПВН 32378916.;
будівлю дошкільної установи №1 «Журавлик» (А-2), загальною площею 2592,1 кв. м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Михайла Грушевського, 9, РПВН 5696803;
будівлю корпусу басейна «Синевір» павільйон ванн (А-2), загальною площею 1048,1 кв.м.; чаша плавального басейну (В); навіс з кладовою (Б-1), що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Спортивна, 2А, РПВН 12553895;
будівлю котельні (басейну) (Г-1) загальною площею 182,0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Спортивна, 2А, РПВН 32378695
Предмет іпотеки сторони Іпотечного договору від 17.05.2010 р., реєстраційний № 617 оцінили у сумі 7 550 426,07 дол. СІІІА. що за офіційним курсом гривні до іноземних валют НБУ еквівалентно 59 843 922,00 грн.
На підставі умов вищезазначених іпотечних договорів судом було встановлено загальну початкову ціну майна, звернення стягнення на яке було предметом спору, а саме 59 866 235,00 грн.
Вартість кожної із будівель, що включені до предмету іпотеки за вищевказаними Іпотечними договорами сторонами в Іпотечних договорах не узгоджувалася. Дані про вартість окремого об'єкта нерухомості в рішенні господарського суду Львівської області від 09.07.2013 р. у справі № 914/172/13 відсутні.
Вищий господарський суд України у Постанові № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» вказав, що здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення (п. 18 Постанови).
Із врахуванням вищенаведеної позиції Вищого господарського суду України та з огляду на те, що згідно заяви про роз'яснення рішення суду державний виконавець фактично просить суд внести в судове рішення нові дані, які не були предметом дослідження під час розгляду господарського спору, суд прийшов до висновку що заяву державного виконавця слід відхилити. За переконанням суду питання, викладені у заяві про роз'яснення рішення суду виходять за межі змісту прийнятого судом рішення, та не були предметом дослідження під час судового розгляду справи, а відтак відповідне роз'яснення процесуального документу змінює зміст останнього, що суперечить вимогам ст. 89 ГПК України.
При цьому слід зазначити, що процес реалізації заставного майна врегульований Цивільним кодексом, Законами України «Про виконавче провадження», «Про заставу» та «Про іпотеку», а також Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 року, № 42/5 та Тимчасовим положенням про порядок проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року, № 68/5 та іншими нормативними актами.
Так, зокрема, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Частина 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно п. 3.1. Порядку реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 року, № 42/5 документом, що підтверджує вартість майна є, зокрема експертний висновок чи акт оцінки майна.
Таким чином, при визначенні початкової ціни продажу об'єктів нерухомості, на які звернено стягнення згідно рішення Господарського суду України від 09.07.2014 р. у справі № 914/172/13 державному виконавцю слід керуватися нормами чинного законодавства України із врахуванням того, що загальна вартість такого майна складає 59 866 235,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 89 ГПК України, суд,-
В задоволенні заяви Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Тараса Володимировича (м. Київ) про роз'яснення рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2013 р. у справі № 914/172/13 відмовити.
Головуючий Суддя Ділай У.І.
Суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Петрашко М.М.