про повернення позовної заяви
14.11.2014 Справа № 908/4309/14
Суддя господарського суду Запорізької області Науменко А.О., розглянувши матеріали за позовом
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Об'єднання «Донецькпродторг» (83030, м. Донецьк, вул. Рогачевська, буд. 1-В)
до відповідача-1 (позивач у справі № 908/4309/14): Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12);
до відповідача-2 (відповідач-1 у справі № 908/4309/14): Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, буд. 38);
до відповідача-3 (відповідач-2 у справі № 908/4309/14): Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, буд. 38)
про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/19-8616/05 від 18.10.2005 р.
Господарським судом Запорізької області 27.10.2014 р., у відповідності до ст.ст. 64, 65 ГПК України, порушено провадження у справі № 908/4309/14 за позовом ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ) до відповідачів: ТОВ «Амстор» (м. Донецьк), ТОВ «Торговий будинок «Амстор» про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/19-8616/05 від 18.10.20005 р., в сумі 72565263,21 грн. Присвоєно справі номер провадження 34/114/14, розгляд справи призначено на 14 листопада 2014 р.
12.11.2014 р. до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору об'єднання "Донецькпродторг" про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/19-8616/05 від 18.10.2005 р.
Положеннями ст. 26 ГПК України встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Згідно з вказаною статтею треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, характеризує таке: 1) вони вступають у процес, що вже почався; 2) втручаються у спір, який вже виник між сторонами; 3) їх інтереси, як правило, суперечать інтересам обох сторін; 4) заявляють самостійні вимоги на предмет спору; 5) відстоюють у процесі свої інтереси, а тому їх юридична заінтересованість має особистий характер; 6) вступають у справу, пред'явивши позов до однієї або обох сторін. При цьому треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет позову, вступають у процес шляхом подання позовної заяви, що має відповідати вимогам статей 54-57 цього Кодексу. Така третя особа наділяється тими самими правами та обов'язками, що і первісний позивач, але лише щодо своїх вимог.
Відповідно до п. 1.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК. Якщо третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.
Позов - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі. Предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов.
Предметом позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у справі № 908/4309/14 є стягнення 72565263,21 грн. за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/19-8616/05 від 18.10.2005 р.
Заявником ставляться вимоги про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/19-8616/05 від 18.10.2005 р., які не є тотожними вимогам за первісним позовом
Самостійні вимоги щодо стягнення 72565263,21 грн. Об'єднанням "Донецькпродторг" не ставляться.
Аналіз змісту поданої позовної заяви третьої особи та доданих до неї матеріалів свідчить, що поданий Об'єднанням "Донецькпродторг" позов за своєю суттю є зустрічним позовом.
За приписами ст.ст. 22, 60 ГПК України подавати зустрічних позов має право лише відповідач у справі до початку розгляду судом справи по суті.
Виходячи з викладеного слідує, що суд не має процесуальних прав для прийняття позову з окремими вимогами для спільного розгляду з первісним позовом, оскільки в них різні предмети, підстави виникнення та засоби доказування.
Крім того, статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У відповідності до п. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розмір ставок судового збору (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент судового збору.
Так, відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру дорівнює 2 (два) відсотки ціни позову, але не менше 1,5 (півтора) розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.), за подання позовної заяви не майнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.).
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Третя особа просить суд відстрочити сплату судового збору на розумний строк, оскільки на даний момент Об'єднання «Донецькпродторг» не має можливості сплатити судовий збір в зазначеному розмірі одночасно з поданням позову, оскільки в м. Донецьку відповідно до Постанови Правління НБУ № 466 від 06.08.2014 р. зупинили роботу всі банківські установи.
Розглянувши клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, суд дійшов до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Згідно зі статтею 1 вказаного Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат. За статтею 2 вказаного Закону платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Таким чином, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. встановлено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
В той же час, третьою особою не надано докази вжиття дій щодо здійснення оплати судового збору в іншому місці, окрім міста Донецька, або надання доручення сплатити судовий збір від свого імені іншими особами, які не знаходяться в місті Донецьку.
Відтак, третьою особою не доведено неможливості сплати судового збору на ім'я господарського суду Запорізької області, або вчинення всіх можливих дій для виконання приписів ГПК України та Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору.
Таким чином, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору судом відхиляється.
Пунктом 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву з додатками повернути Об'єднанню «Донецькпродторг» без розгляду.
Додаток: на 52 аркушах, в тому числі оригінали фіскальних чеків №№ 0026795 0024916, 0026796 0024917, 0026797 0024918 від 12.11.2014 р. та описів вкладення до цінних листів від 12.11.2014 р.
Суддя А.О. Науменко