01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про відмову у прийнятті позовної заяви
0,2
17.11.14 Справа № 910/25047/14.
Суддя Спичак О.М., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до Виконуючого обов'язки Президента України Турчинова Олександра Валентиновича
про визнання Указу В.о. Президента України № 275/2014 від 07.03.2014 р. «Про призначення В. Бондаренка Головою Київської міської державної адміністрації» протиправним та скасувати,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Виконуючого обов'язки Президента України Турчинова Олександра Валентиновича про визнання Указу в.о. Президента України № 275/2014 від 07.03.2014 р. «Про призначення В. Бондаренка Головою Київської міської державної адміністрації» протиправним та скасувати.
В даному випадку, між заявником та Виконуючим обов'язки Президента України Турчиновим Олександром Валентиновичем відсутні договірні/господарські відносини, врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства. У спірних правовідносинах відповідач виступає суб'єктом, який здійснює владні повноваження законодавства у сфері виконання ним повноважень Президента України.
Отже, заявником фактично оскаржуються дії В.о. Президента України Турчинова Олександра Валентиновича щодо здійснення ним дій в межах владних повноважень.
Згідно з ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є завданням адміністративного судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відтак, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Даний спір не є спором про право, оскільки спором про право є спір між двома або більше суб'єктами, які заявляють свої права на відповідний об'єкт, а також заперечення наявності такого права у особи іншою особою.
Відповідно до п. 3 постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Так, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
В даному випадку, між сторонами відсутні договірні/господарські відносини, врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства. У спірних правовідносинах Виконуючий обов'язки Президента України Турчинов Олександр Валентинович виступає суб'єктом, який здійснює владні управлінські функції делеговані йому Конституцією України та нормами чинного законодавства.
Указом Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» від 16.11.2004, з 1 січня 2005 року утворено в системі адміністративних судів України місцеві та апеляційні адміністративні суди.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З огляду на те, що зазначений спір має ознаки публічно-правого, то його вирішення має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в господарському судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи ту обставину, що позивачем у справі є фізична особа, яка не набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а відповідачем - суб'єкт владних повноважень, то спір з огляду на зміст статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, -
1. В прийнятті позовної заяви відмовити.
2. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути позивачу.
Суддя О.М. Спичак