номер провадження справи 34/105/14
12.11.2014 Справа № 908/4124/14
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.
За участю представників: від позивача - Білич Н.С., довіреність № 248 від 12.05.2014 р.; від відповідача - не з'явився;
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/4124/14,
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, скорочено ВАТ "Запоріжжяобленерго");
до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; поштова адреса: 71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133, скорочено ВП "ЗАЕС");
про стягнення суми,
Сутність спору:
ВАТ "Запоріжжяобленерго" заявлено позовні вимоги до ВП "ЗАЕС" про стягнення 17524,49 грн. - 3 % річних та 33341,84 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за договором про постачання електричної енергії № 42 від 20.03.2001 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4124/14, присвоєно справі номер провадження 34/105/14, розгляд якої призначено на 05.11.2014 р. В судовому засіданні 05.11.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12.11.2014 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення своїх договірних обов'язків у відповідача утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в липні 2011 р. в розмірі 196149,62 грн. Зазначену суму заборгованості відповідач до теперішнього часу не сплатив. Дана заборгованість підтверджена рішенням господарського суду Запорізької області від 13.06.2012 р. по справі № 5009/1298/12. Таким чином, вищевказаним рішенням господарського суду Запорізької області встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасного погашення боргу. У постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. по справі № 13/210/10 зазначено, що виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 12.09.2011 р. по справі № 6/433-42/183. З огляду на викладене, Вищий господарський суд України у пункті 3 Інформаційного листа від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011, посилаючись на вищенаведену постанову Верховного Суду України, визначив свою позицію з практики застосування ст. 625 ЦК України, зазначивши, що наявність судових актів про стягнення зобов'язання не припиняє грошових зобов'язань та не звільняє від відповідальності за порушення строків розрахунків. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ВАТ "Запоріжжяобленерго" посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 598, 599, 625, ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4, 36, 54, 55, 56, 57, 61, 64, 69, 82 ГПК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", Інформаційний лист ВГСУ від 21.11.2011 р. за № 01-06/1624/2011, договів на постачання електричної енергії від 20.03.2001 р. № 42.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила позов задовольнити.
ВП "ЗАЕС", у відзиві на позов вказує, що у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати нарахованих сум через ненастання строку виконання відповідного зобов'язання. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Враховуючи, що законодавець розглядає інфляційні і три проценти річних у якості складової частини боргу (зобов'язання) і, відповідно, на них розповсюджуються норми зобов'язального права; позивач не пред'являв відповідачу будь-якої вимоги про сплату індексу інфляції і трьох процентів, вважає за можливе стверджувати, що у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу зазначені суми через ненастання строку виконання зобов'язання.
В судовому засіданні 05.11.2014 р. представник відповідача підтримав наданий відзив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
За заявою представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.06.2012 р. по справі № 5009/1298/12 позов Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Кам'янко-Дніпровського району електричних мереж до Державного підприємства Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відособленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Кам'янсько-Дніпровського району електричних мереж 196149 грн. 62 коп. боргу. Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено наступне.
20.03.2001 р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Кам'янсько-Дніпровського району електричних мереж (позивач по справі) та ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" (відповідач у справі) був укладений договір про постачання електричної енергії № 42 з протоколом розбіжностей, протоколом врегулювання розбіжностей та додатками (далі - договір).
Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставляти електричну енергію, а відповідач своєчасно проводити оплату спожитої електричної енергії та виконувати інші умови, визначені договором.
На підставі п. 3.2 договору, для визначення величини споживання активної електроенергії, споживач зобов'язаний щомісячно в останній день місяця знімати і надавати у строки, передбачені п. 5.2 договору, електропостачальній організації показання розрахункових приладів обліку по всіх точках обліку, в тому числі субспоживачів. Показання розрахункових приладів обліку згідно з п. 5.2 договору споживач має відображати в звіті про спожиту активну електроенергію з мереж електропостачальної організації, тобто з мереж ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Кам'янсько-Дніпровського РЕМ.
Відповідно до п. 5.3.2 договору, споживач за підсумками розрахункового періоду сплачує рахунок або платіжну вимогу - доручення, направлені постачальником електроенергії на адресу споживача. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів на активну електроенергію та кількості спожитої електроенергії згідно даних представленого звіту з урахуванням сум, які надійшли від споживача.
Пунктом 5.4 договору передбачений термін, протягом якого споживач зобов'язаний здійснити оплату рахунків або платіжних вимог доручень, направлених йому електропостачальною організацією.
Додатком № 6 до договору, сторони визначили місця встановлення розрахункових електролічильників, згідно яких, між позивачем та відповідачем проводяться розрахунки за спожиту електроенергію.
Облік електроенергії здійснюється за такими об'єктами, які належать ВП "Запорізька АЕС": Підстанція "Радуга", Підстанція "Водозабір", Підстанція "Луч".
Покази розрахункових приладів обліку за даними об'єктам відповідач відображає в "Акті про складання балансу електроенергії, отриманої від ВАТ "Запоріжжяобленерго".
Від даних об'єктів відходять технологічні електричні мережі відповідача, до яких у свою чергу приєднані і споживають електроенергію субспоживачі м. Енергодар, з якими ВАТ "Запоріжжяобленерго" уклало договори на постачання електроенергії.
Розраховуючи обсяг спожитої відповідачем електроенергії, позивач керувався положеннями п. 6.23.1 Правил користування електроенергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р., де передбачено, що обсяг електричної енергії, спожитий основним споживачем, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, визначеним за показами розрахункового засобу обліку основного споживача, та обсягом електричної енергії, визначеним за засобом обліку субспоживача, з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.
У зв'язку з вищевикладеним розрахунок спожитої відповідачем електроенергії проводився наступним чином:
В липні 2011 р. покази приладів обліку електроенергії, відображені ВП "Запорізька АЕС" в "Акті про складання балансу електроенергії, отриманої від ВАТ "Запоріжжяобленерго" склали:
1. Підстанція "Радуга" - 2708564 кВт.г;
2. Підстанція "Водозабір"- 3751864 кВт.г;
3. Підстанція "Луч" - 2009400 кВт.г.
Всього: 8469828 кВт.г.
Об'єм електроенергії, спожитий субспоживачами в липні 2011 р. через технологічні електричні мережі відповідача, склав - 5990881 кВт.г.
Технологічні втрати, які виникли при поданні електроенергії споживачам, приєднаним до електротехнологічних мереж відповідача, склали - 52692 кВт.г.
У відповідності до вимог п. 6.23.1 Правил користування електроенергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.96 р., об'єм електроенергії спожитий об'єктами відповідача в м. Єнергодар, за липень 2011 року, склав:
8469828 кВт.г (об'єм електроенергії відображений в "Акті про складання балансу електроенергії, отриманої від ВАТ "Запоріріжжяобленнерго" за липень 2011 р. згідно розрахункових приладів обліку відповідача) -(мінус) 5990881 кВт.г (об'єм електроенергії спожитий субспоживачами в липні 2011 р. через технологічні електричні мережі відповідача) - (мінус) 52690 кВт.г (технологічні втрати, які виникли при поданні електроенергії споживачам, приєднаним до електротехнологічних мереж відповідача) = 2426257 кВт.г.
Враховуючи вартість електроенергії 15.08.2011 р. до сплати за використану в липні 2011 року електроенергію відповідачу виставлено рахунок № 8900 від 04.08.2011 р. на суму 1642275,40 грн.
За використану протягом липня 2011 р. відповідач сплатив 981466,57 грн.
Керуючись п. 6.5 Правил користування електроенергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р., позивач врахував переплату відповідача за минулі періоди в рахунок погашення заборгованості за спожиту протягом липня 2011 року електроенергію в сумі 464569,21 грн.
Таким чином, позивачем прийнято від відповідача сплату за липень 2011 року в розмірі 1446125,78 грн.
Відповідач належним чином свої обов'язки по договору не виконав, в повному об'ємі за спожиту протягом липня 2011 року електроенергію не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 196149,62 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За поясненнями позивача, зобов'язання ВП "ЗАЕС" в частині оплати 196149,62 грн. боргу за договором не виконано до теперішнього часу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. по справі № 13/210/10 зазначено, що виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183. З огляду на викладене, Вищий господарський суд України у пункті 3 Інформаційного листа від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011, посилаючись на вищенаведену постанову Верховного Суду України, визначив свою позицію з практики застосування ст. 625 ЦК України, зазначивши, що наявність судових актів про стягнення зобов'язання не припиняє грошових зобов'язань та не звільняє від відповідальності за порушення строків розрахунків.
Враховуючи, що зобов'язання по оплаті поставленої електроенергії у відповідача прострочені з 21.08.2011 р., оскільки згідно п. п. 5.2, 5.3 договору він мав здійснити платіж через 5 днів з моменту виставлення рахунку або платіжної вимоги-доручення, а рахунок № 8900 від 04.08.2011 р., як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 5009/1298/12, виставлено 15.08.2011 р., 3 % річних та інфляційні втрати мають розраховуватись виходячи із вказаної дати.
Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період: з 17.10.2011 р. по 07.10.2014 р. в сумі 17524,49 грн. та втрати від інфляції в сумі 33341,84 грн. за період: листопад 2013 р. - вересень 2014 р.
Судом перевірено надані розрахунки та встановлено, що правильним розміром 3 % є сума - 17508,37 грн., а втрати від інфляції розраховано вірно, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Доводи відповідача щодо необхідності пред'явлення кредитору вимоги про сплату індексу інфляції і трьох процентів суд відхиляє, оскільки застосування положень ст. 625 ЦК України виникає у разі наявності порушення грошового зобов'язання і за своєю правовою природою є грошовою компенсацією за протиправні дії боржника.
Як визначено 1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим.
Судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.
Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код юридичної особи: 19355964) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, ідентифікаційний код юридичної особи: 00130926) 17508 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісім) грн. 37 коп. 3 % річних, 33341 (тридцять три тисячі триста сорок одна грн.) 84 коп. інфляційних втрат, 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 42 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.11.2014 р.
Суддя А.О. Науменко