12 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міської психоневрологічної лікарі № 3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2014 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах із Київською міською психоневрологічною лікарнею № 3 та згідно з наказом від 3 вересня 2013 року № 637/п його було звільнено. У день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку та не виплачено всіх сум, на які він має право, тому, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з Київської міської психоневрологічної лікарні № 3 на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6 447 грн 32 коп.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку, що згідно зі ст. 256 КЗпП України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» із шостого дня непрацездатності допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а не за рахунок власних коштів підприємства, чого вимагає ст. 116 КЗпП України.
Отже, суди правильно виходили з того, що вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачу зазначених вище сум немає.
Ураховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько С.Ф. Хопта