11 листопада 2014 року м. Київ К/800/12127/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Кошіля В.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по справі № 810/2514/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Білоцерківською ОДПІ Київської області з 11.02.2013 року по 01.03.2013 року проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання - ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., відповідно до затвердженого плану перевірки. Перевірку проведено з відома та в присутності позивача.
За результатами перевірки складено Акт від 11.03.2013р. № 1073/17-2/2949402112/43 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року» .
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2011р. на загальну суму 29 457,80грн.; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13/92-ВР "Про прибутковий податок з громадян" (зі змінами та доповненнями), п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України а саме, підприємцем занижено чистий дохід за 2011 рік який підлягає оподаткуванню на суму 159933,00грн., за 2012р. який підлягає оподаткуванню на суму 35 811,00грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету за 2011р.- 2012р. в сумі 31261,86грн.
У результаті відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2013 року №861/0001231702/88, яким нараховано грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 36822,25 грн. та №860/0001221702/87, яким нараховано грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 39587, 32 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Встановлено, що підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 31261,86 грн. та прийняття спірного податкового-рішення від 18.04.2013 року №860/0001221702/87 став висновок відповідача про завищення ФОП ОСОБА_3, валових витрат в 2011 році в сумі 159933,00 грн., та в 2012 році в сумі 35811 грн., по причині віднесення до валових витрат вартості оренди транспортного засобу у ФОП ОСОБА_4 згідно договору оренди від 01.01.2008 року з ФОП ОСОБА_4
Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13/92-ВР "Про прибутковий податок з громадян" (зі змінами та доповненнями), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.
Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" 16 липня 1999 року N996-XIV (із змінами та доповненнями) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання..., зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" 16 липня 1999 року №996-ХІУ, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що необхідні первинні бухгалтерські документи, розрахункові, платіжні та інші документи у позивача відсутні. Зокрема, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 для перевірки не надано документального підтвердження реальності використання в підприємницькій діяльності орендованого транспортного засобу, а саме: накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), розрахункові документи за товари (роботи, послуги), товаро-транспортні накладні, шляхові (подорожні) листи, накладні на придбання паливо-мастильних матеріалів (ПММ), акти на списання ПММ, ремонту та запчастин автомобіля тощо, які б підтверджували фактичне використання даного автомобіля в підприємницькій діяльності підприємця. Також у подальшому на вимогу судів не надано будь-які інші документи, що підтверджують зв'язок витрат позивача із його господарського діяльністю.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по справі № 810/2514/13-а залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКошіль В.В.
підписРибченко А.О.