06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/61636/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 2а-4996/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними розпоряджень, зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком» (далі - ТОВ «Селком») звернулось з позовом до Антимонопольного комітету України в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:
- зобов'язати Антимонопольний комітет України передати матеріали справи №39-26.13/100-10 до правоохоронних органів відповідно до встановленої законом підслідності;
- зобов'язати Антимонопольний комітет України закрити розгляд справи №39-26.13/100-10 без прийняття рішення по суті відповідно до статті 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
- визнати недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 03.03.2012 року № 04/83-р, від 15.05.2012 року № 04/196-р, та від 15.05.2012 року №04/197-р;
- зобов'язати Антимонопольний комітет України виконати постанову Господарського суду м. Києва по справі № 48/408-А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2012 р. відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про зобов'язання виконати постанову Господарського суду м. Києва по справі № 48/408-А.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Селком» брало участь у процедурі закупівлі акумуляторної батареї із зарядними пристроями за державні кошти, що проводились АК «Харківобленерго».
Розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 21 червня 2010 року №04/148-р порушено провадження по справі № 39-26.13/100-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за ознаками вчинення порушення п.1 ст. 50 і п.4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час процедури закупівлі акумуляторної батареї із зарядними пристроями за державні кошти.
Згідно розпорядження Антимонопольного комітету України від 03 березня 2012 року з метою забезпечення доказів у справі № 39-26.13/100-10 постановлено провести у період з 05 березня 2012 року по 05 квітня 2012 року позапланову виїзну перевірку ТОВ «Селком» відповідно до плану проведення перевірки. Зокрема, виникла потреба у забезпеченні доказів щодо наявності волевиявлення ТОВ «Селком», отриманні інформації щодо повного переліку торгів, в яких брало участь ТОВ «Селком» та проаналізувати документи, подані ТОВ «Селком» на інші торги, з метою отримання інформації щодо вчинення на документах, тендерних пропозиціях підписів та завірення документів печатками.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами;перевіряти суб'єкти господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб і працівників інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 41 вищевказаного Закону визначено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.
Відповідно до приписів пункту 8.12 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 року № 182-р, позапланова перевірка проводиться за ініціативою органів Комітету, відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», з метою забезпечення доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
З урахуванням того, що відповідачем запитувалася інформація, яка стосується лише участі позивача у закупівлі товарів, робіт і послуг, а не всієї фінансово-господарської діяльності, а також процедура прийняття оскаржуваного розпорядження від 03 березня 2012року № 04/83-р відповідачем не порушена, колегія суддів погоджується з висновками судів, що вказане розпорядження є обґрунтованим та прийняте з дотриманням вимог законодавства.
Щодо вимоги ТОВ «Селком» про визнання недійсними розпоряджень від 15.05.2012 року № 04/196-р та №04/197-р, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
В силу ст.36 цього Закону органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.
Згідно з приписами ст.37 даного Закону у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
З огляду на зазначені вище приписи статей Закону, висновки судів про те, що розпорядження про початок розгляду справи фіксує процесуальне становище відповідача у справі і надає можливість перевірити чи дійсно відбули порушення з боку Товариства, є обґрунтованими.
За таких обставин, вимога позивача про визнання недійсними розпоряджень від 15.05.2012 року № 04/196-р та №04/197-р є безпідставною.
Також колегія суддів вважає необґрунтованою вимогу ТОВ «Селком» про зобов'язання Комітету закрити розгляд справи № 39-26.13/100-10 без прийняття рішення по суті відповідно до статті 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Як встановлено судами, на засіданні 30.05.2012 р. Комітетом було прийнято рішення № 313-р у справі № 39-26.13/100-10, яким було визнано дії ТОВ «Селком» та ТОВ «Енерго-Апекс» порушенням, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю акумуляторної батареї із зарядними пристроями, які проводила акціонерна компанія «Харківобленерго» та накладено на ці товариства відповідні штрафи.
Тобто, Комітетом вже розглянуто справу № 39-26.13/100-10 та прийнято рішення по суті.
До того ж, представники ТОВ «Селком» були присутні 30 травня 2012 року на зазначеному засіданні Комітету і обізнані з тим, що Комітетом було прийнято рішення по суті у справі № 39-26.13/100-10.
Враховуючи те, що Комітетом вже прийнято рішення по суті у справі №39-26.13/100-10, вимога про зобов'язання Комітету закрити розгляд справи №39-26.13/100-10 без прийняття рішення по суті є необґрунтованою.
Також, колегія суддів погоджується з висновками судів про необґрунтованість вимоги про зобов'язання відповідача передати матеріали справи №39-26.13/100-10 до правоохоронних органів відповідно до встановленої законом підслідності.
Пунктом 35 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5, передбачено, що встановивши дані, що свідчать про наявність ознак злочину, орган чи посадова особа, які порушили або розглядають справу, вносять подання у правоохоронні органи або надсилають їм відповідні матеріали для розгляду по суті.
Згідно з п.1 ч.1 ст.94 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 р., приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
Кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Таким чином, передача матеріалів справи є правом відповідача, а не обов'язком. За наявності у позивача даних, які містять ознаки того чи іншого злочину, він має право самостійно звернутися до відповідних правоохоронних органів у порядку, передбаченому КПК України, із заявою про злочин.
З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених положень закону, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: