"04" листопада 2014 р. м. Київ К/800/43601/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Блажівської Н.Є.
Рибченка А.О.
при секретарі судових засідань: Мосійчук І.М.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року
по справі № 2а-19078/10/2670
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002441740/0 від 01.11.2010 року у розмірі 1681240,00 грн.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2013 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що за результатами здійснення податковим органом заходів контролю за додержанням вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_3, було складено відповідний акт та прийнято спірне рішення від 01.11.2010 року №0002441740/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1681240,00 грн. за порушення позивачем ст. 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727/98), п. 1, 2, 3 ст. 3, п. 6 ст. 9 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР). В ході перевірки, зокрема, встановлено, що в кіоску здійснюється реалізація продуктів харчування, прохолоджувальних напоїв, пива в пляшках. Реалізація товару здійснюється з 01.09.2008 року, про що свідчить книга обліку доходів і витрат, при цьому, РРО та КОРО не застосовуються.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування штрафних санкцій контролюючим органом здійснено без врахування положень п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, яка визначає, як умову для нарахування штрафу - вартість проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність. Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не подано доказів перебування ОСОБА_4 в трудових чи цивільно-правових відносин з ОСОБА_3, а також не надано доказів того, що позивач, починаючи з 01.09.2008, здійснювала торгівлю, реалізацію продуктів харчування, прохолоджувальних напоїв та пива в пляшках.
У той же час, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, здійснюючи реалізацію продовольчих товарів та пива в пляшках, при відсутності продажу інших підакцизних товарів, позивачем розрахункові книги та книги обліку розрахункових операцій не велися, що є порушенням вимог п. 5 ст. 3 Закону №265/95-ВР. При цьому, встановивши загальний обсяг виручки СПДФО ОСОБА_3 за період з 01.09.2008 року по 18.10.2010 року у відповідній сумі, апеляційним судом визнано обґрунтованим нарахування позивачу спірним рішенням фінансових санкції у п'ятикратному розмірі від усієї суми виручки, яка не проведена через РРО.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням встановлених судами фактичних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судами попередніх інстанцій не були враховані фактичні обставини справи, зокрема, що при нарахуванні суми штрафних санкцій відповідач врахував сукупний дохід позивача із 2008 року, який був визначений на підставі вилученої під час перевірки Книги обліку доходів і витрат. Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору оренди, укладеного між ТОВ «Марос» (орендодавець) та позивачем (орендар), зазначений договір щодо оренди кіоску було укладено 14.10.2010 року.
Зазначений договір був наданий податковому органу під час перевірки, про що зроблено відмітку в акті. Отже, здійснення торгівлі, в даному випадку пива, відбувалось з моменту підписання договору оренди, тобто з 14.10.2010 року.
Доказів реалізації пива з 01.09.2008 року по 14.10.2010 року представником відповідача судам не надано, а посилання на Книгу обліку доходів та витрат позивача як на доказ реалізації товару є безпідставним, оскільки така не містить зазначеної інформації.
У той же час судами необґрунтовано, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 2, ст.ст. 69, 70, ч. 2 ст. 71, ст. 76 КАС України, не було прийнято до уваги доводи позивача стосовно того, що до 14.10.2010 року, суб'єкт підприємницької діяльності займався торгівлею білизни та інших товарів.
Таким чином, застосування до позивача спірним рішенням податкового органу штрафних санкцій за період з 01.09.2008 року по 14.10.2010 року на суму 1671590,00 грн. є неправомірним та таким, що суперечить встановленим фактичним обставинам справи і спростовується належними доказами, дослідженими судами.
Разом з тим, застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 9650,00 грн. колегія суддів вважає обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР передбачено ст. 17 вказаного Закону.
Пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачає накладення санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Враховуючи встановлений період та обсяг вчинення позивачем порушень правил здійснення господарської діяльності у межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій виключно за період з 14.10.2010 року по 18.10.2010 року на суму 9650,00 грн.
За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.
Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2013 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року у даній справі.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року по справі № 2а-19078/10/2670.
Постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002441740/0 від 01.11.2010 року в частині визначення штрафних санкцій на суму 1671590,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписБлажівська Н.Є.
підписРибченко А.О.
Постанова складена у повному обсязі 07.11.2014р.