Справа № 11кп/796/1137/2014 Головуючий в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.296 КК України Доповідач - ОСОБА_2
11 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 (в інтересах ОСОБА_7 ) та потерпілого ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Згідно з вироком суду першої інстанції, 05.07.2012 року, ОСОБА_7 , приблизно о 07 год. 50 хв. знаходився за місцем свого проживання - квартирі АДРЕСА_2 . В цей час, на подвір'ї вказаного будинку, раніше незнайомі йому двірники, серед яких був ОСОБА_8 , проводили фарбування огорожі спортивного майданчика. Виглянувши у вікно, ОСОБА_7 побачив двірників, які проводили фарбування огорожі спортивного майданчика безпосередньо біля його автомобіля. Будучи дуже обуреним діями двірників, ОСОБА_7 став кричати раніше не знайомому ОСОБА_8 , щоб той відійшов від його автомобіля, оскільки він може замастити фарбою його автомобіль. У відповідь ОСОБА_8 , який був залучений до виконання вищевказаних робіт, став сперечатися з ОСОБА_7 , пояснюючи, що він виконує свої службові обов'язки, внаслідок чого між ними виник словесний конфлікт.
З метою продовжити з'ясування стосунків, ОСОБА_7 05.07.2012 року, приблизно о 07 год. 55 хв., спустився до спортивного майданчика, розташованого біля буд. АДРЕСА_3 , де в цей час перебував ОСОБА_10 .1. Підійшовши до ОСОБА_8 .. ОСОБА_7 з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства, став чіплятися до ОСОБА_8 і висловлюватися на його адресу брутальною лайкою. Продовжуючи далі свої хуліганські дії. ОСОБА_7 ,грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи при цьому явну неповагу до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, руками, стиснутими в кулак почав наносити удари в обличчя та різні частини тулуба ОСОБА_8 , заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді синців блідо-жовто-фіолетового кольору з нечіткими контурами, невизначеної та овальної форми: розміром 9x6 см. на заднє- внутрішній поверхні лівого стегна, в нижній третині; розміром 7x4 см. в підключичній ділянці зліва; розміром 3x2,5 см. на переднє-зовнішній поверхні лівого плеча, в середній третині; розміром 3x1 см. на зовнішній поверхні правого плеча, в нижній третині, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №82-2013/о від 26.11.2013 року відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Потім ОСОБА_7 сів в свій автомобіль та під'їхав до свого під'їзду.
Не погоджуючись з даним вироком суду, захисник ОСОБА_6 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ) та потерпілий ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких:
- захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року, щодо ОСОБА_7 , за яким останній визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , по ч. 1 ст. 296 КК України в зв'язку з відсутністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення. При цьому зазначає, що вирок суду є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та судом неправильно застосовано закон. Суд не взяв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що між ним та потерпілим ОСОБА_8 вже довгий час існують неприязні стосунки, які виникли на ґрунті спорів за паркувальний майданчик, а в день конфлікту вони посилились через дії потерпілого, що могли нанести шкоду автомобілю ОСОБА_7 . Суд також не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 які стверджували, що 05.07.2012 року конфлікт між потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виник через дії потерпілого, що могли нанести шкоду автомобілю ОСОБА_7 та через нецензурні висловлювання в бік останнього з боку потерпілого. Крім того, потерпілий ОСОБА_8 ігнорував судове слідство, в засідання не з'являвся, показання в судовому засіданні не надавав. Захисник зазначає, що у конкретному випадку дії ОСОБА_7 були направлені лише на припинення дій потерпілого ОСОБА_8 , які з одного боку могли нанести майнову шкоду ОСОБА_7 , а з іншого боку нанесли моральну травму останньому через публічне висловлювання в його адресу ОСОБА_8 нецензурної лайки та образ, а отже дії ОСОБА_7 не зачепили і не могли зачепити інших учасників фарбування, не перешкоджали їх роботі, не загрожували негативними наслідками. Оскільки особлива зухвалість чи винятковий цинізм дій винного є ознаками хуліганства, то в мотивувальній частині вироку суд мав вказати, в яких діях винної особи чи їх наслідках виразилися зазначені ознаки злочину. Суд першої інстанції проігнорував це і не вказав конкретних проявів особливої зухвалості чи виняткового цинізму в діях ОСОБА_7 . Суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.296 КК України, оскільки сам факт навмисного заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 за місцем його роботи не свідчить про наявність у ОСОБА_7 наміру вчинити хуліганство, а спричинення легкого тілесного ушкодження не можуть характеризувати дії як особливу зухвалість, а отже дії ОСОБА_7 повинні були б кваліфікуватися за ч.1 ст. 125 КК України і розглядатися за правилами приватного обвинувачення.
- потерпілий ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі, просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року, щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у новому складі суддів. При цьому зазначає, що судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом допущено неповноту судового розгляду та істотно порушені вимоги КПК України. Апелянт зазначає, що судом справу розглянуто у його відсутність, про час та місце розгляду кримінального провадження його повідомлено не було, що є порушенням прав потерпілого і є підставою для скасування вироку суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та частково підтримав апеляційну скаргу потерпілого; потерпілого ОСОБА_8 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та частково підтримав апеляційну скаргу захисника; обвинуваченого ОСОБА_7 , який повністю підтримав апеляційну скаргу захисника і частково апеляційну скаргу потерпілого; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, як захисника так і потерпілого; обговоривши доводи апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 - частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 КПК України.
Згідно п.5 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Для захисту своїх законних прав та інтересів потерпілий під час судового провадження наділений правами, передбаченими ст. 56 КПК України. Якщо ж потерпілий не з'явився до суду з тих чи інших причин, питання про розгляд справи має вирішуватися залежно від того, чи можливо у його відсутності, з'ясувати всі обставини і захистити його права і законні інтереси. При цьому суду необхідно мати інформацію про те, що потерпілий був повідомлений про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому КПК України, а також про поважність причин неприбуття за викликом суду, перелік яких встановлено ст.138 КПК України.
Ці вимоги закону судом першої інстанції, при розгляді даної справи не дотримані.
Розглядаючи дану справу, суд неодноразово відкладав її розгляд з різних причин. По суті розгляд справи відбувався лише в судових засіданнях 02 квітня, 21 травня, 02 червня і 29 липня 2014 р. При цьому потерпілий ОСОБА_8 у судові засідання не з'явився: 02 квітня, 21 травня 2014 року - з невідомих причин, 02 червня 2014 року - у зв'язку з хворобою.
Продовжуючи розгляд даного провадження, суд 29.07.2014 року, не перевіривши причини неявки у судове засідання потерпілого, який належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду кримінального провадження, продовжив його розгляд і постановив вирок.
Окрім того, суд встановивши порядок дослідження доказів, а саме: допитати свідків, потерпілого, обвинуваченого, дослідити матеріали провадження (т.1, а.с.137), всупереч прийнятого ним же рішення, потерпілого не допитав, про що в апеляційних скаргах вказують потерпілий і захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 .
Оскільки судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, оскаржуваний вирок, відповідно до положень п.5 ч.2 ст. 412, 415 КПК України, не можна визнати законним, тому він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Враховуючи, що вирок суду скасовується у зв'язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, інші доводи, викладені в апеляційних скаргах потерпілого ОСОБА_8 і захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , підлягають перевірці при новому судовому розгляді у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року, щодо ОСОБА_7 , який визнаний винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4