Ухвалаіменем україни
06 листопада 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8
за участю прокурора ОСОБА_9,
секретаря ОСОБА_10
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260260000156 від 19 липня 2013 року за касаційними скаргами прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України,
вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2014 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 304 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
Визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки із покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року вирок районного суду залишено без зміни.
У касаційних скаргах прокурор та засуджений ставлять питання про скасування вироку та ухвали суду, призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Прокурор стверджує, що справа була розглянута в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КК України упередженим судом. Зокрема, виділивши матеріали провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1, тим же самим суддею було винесено вирок щодо інших співучасників злочину, згідно мотивувальної частини якого ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, у той час, коли кримінальне провадження щодо нього ще було нерозглянутим.
Засуджений ОСОБА_1 вважає, що вину його не доведено, в вирок ухвалено на припущеннях та неналежних доказах. Суди не перевірили та не дали оцінку його твердженням про те, що в ніч вчинення злочину з 29 на 30 червня 2013 року він перебував у іншій місцевості. Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, доводи його апеляції належним чином не перевірив.
Згідно вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він 30 червня 2013 року за попередньою змовою із ОСОБА_2 і неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4, матеріали щодо котрих виділено в окреме провадження проникли через отвір в огорожі на територію зернотоку ПСП «Фортуна» в с. Українське Талалаївського району, де з відкритої асфальтної площадки викрали 5 металевих труб та металеву конструкцією, викрадені речі сховали для подальшої реалізації. Своїми діями засуджені заподіяли матеріальної шкоди товариству на 1129, 31 грн.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого за ч. 2 ст. 304 КК України, оскільки він, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неповнолітніми, втягнув останніх у злочинну діяльність.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечив проти задоволення скарги засудженого, вважав, що вирок та ухвала суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження слід призначити до нового розгляду в суді першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у злочині, вчиненому за викладених у вироку обставин, ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених судом відповідно до вимог КПК України.
Доводи засудженого, які свідчать про непричетність до вчинення злочину перевірялися судом першої та апеляційної інстанцій та не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи отримали оцінку судом апеляційної інстанції.
У касаційному порядку ці доводи не перевіряються.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами у справі.
Зокрема, співучасник злочину ОСОБА_5 допитаний в якості свідка показав, що викрадав із зернотоку труби разом із ОСОБА_1
Аналогічні обставини підтверджено протоколами проведення слідчого експерименту від 14 листопада 2013 року, під час якого підозрювані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали на місце події злочину та показали, що вони спільно із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в ніч з 29 на 30 червня 2013 року вчинили крадіжку металевих труб та металоконструкції.
Підстав обмовити ОСОБА_1 у названих осіб не було. Об'єктивно їх показання підтверджуються даними протоколу огляду місця події. Усі докази по справі отримали належну оцінку судом, в тому числі показання засудженого, які він дав на свій захист.
Оскільки прокурором не ставилося питання про заперечення ухвали суду про виділення матеріалів в окреме провадження від 18 лютого 2014 року в порядку ч. 2 ст. 392 КПК України, а вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2014 року, яким засуджено інших співучасників злочину, набрав законної сили, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню і касаційна скарга прокурора.
Зокрема, посилаючись у скарзі на істотне порушення судом першої інстанції кримінального процесуального закону, а саме вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, прокурор не обґрунтовує та не наводить жодної конкретної обставини, що виключає участь судді в кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, сумніватися в тому, що суддя, котрий розглядав вищенаведені кримінальні провадження був необ'єктивним та упередженим у колегії суддів підстав немає.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого дав вичерпну відповідь на всі доводи, які наведені в його апеляції.
Ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Доводи касаційних скарг і матеріали кримінального провадження не містять інших вказівок на порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.
Керуючись ст.ст. 433-438 КПК України, колегія суддів,
Касаційні скарги прокурора та засудженого залишити без задоволення, а вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_6