Ухвала
іменем україни
05 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
Колодійчука В.М., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Центролит», третя особа - Управління Пенсійного фонду України у м. Суми, про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Суми на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 03 липня 2014 року,
У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом та просила зобов'язати відповідача внести виправлення до трудової книжки, зазначивши назву професії, за якою вона працювала у період з 29 жовтня 2003 року по 13 жовтня 2009 року «контролер у ливарному виробництві, зайнятих на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва БТК № 5» та у період роботи з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2012 року - «контролер у ливарному виробництві, зайнятих на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва БТК № 52».
В обґрунтування позову зазначила, що у вказані періоди вона працювала у відповідача на посаді контролера у ливарному виробництві, зайнятих на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва, проте у наказі про призначення на посаду і в трудовій книжці помилково зазначено займану посаду - контролер у ливарному виробництві по прийомці обрубаного литва. Враховуючи, що така посада не передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року (далі - Список № 2), вона не може оформити пенсію за віком на пільгових умовах.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 03 липня 2014 року, позов задоволено.
Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Центролит» (далі - ПАТ «Центролит») винести виправлення в трудову книжку серії НОМЕР_1, видану 11 вересня 1981 року на ім'я ОСОБА_3, зазначивши назву професії, за якою вона працювала у період з 29 жовтня 2003 року по 13 жовтня 2009 року - «контролер у ливарному виробництві, зайнятих на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва БТК № 5» та у період роботи з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2012 року - «контролер у ливарному виробництві, зайнятих на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва БТК № 52».
Зобов'язано ПАТ «Центролит» внести зміни до наказу № 1676к від 28 жовтня 2003 року про призначення ОСОБА_3 на посаду контролера у ливарному виробництві, зайнятих на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва БТК № 5 та до наказу № 1391к від 20 вересня 2010 року про призначення ОСОБА_3 на посаду контролера у ливарному виробництві, зайнятих на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва БТК № 52.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 03 липня 2014 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 01 лютого 2001 року по 09 червня 2003 року працювала в ливарних цехах № № 5 та 235 ПАТ «Центролит» контролером у ливарному виробництві, зайнятих на ділянках вибивання та обрубування литва. Була звільнена за власним бажанням.
З 29 жовтня 2003 року по 13 жовтня 2009 року позивач була прийнята в ВТК контролером в ливарному виробництві по прийомці обрубаного литва, 3-го розряду, цех № 5. Звільнена за власним бажанням.
У період з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2012 року працювала у відповідача в відділі технічного контролю контролером в ливарному виробництві, зайнятий на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва, 5-го розряду.
У трудовій книжці ОСОБА_3 записи за період роботи з 29 жовтня 2003 року по 13 жовтня 2009 pоку та з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2012 року внесено відповідно до наказів № 1676к від 28 жовтня 2003 року та № 1391к від 20 вересня 2010 року (а.с. 59-60).
Відповідно до довідки відповідача від 17 вересня 2013 року № 239, ОСОБА_3 працювала повний робочий день у ПАТ «Центролит» 8 років 9 місяців 15 днів з 01 лютого 2001 року по 09 червня 2003 року, з 29 жовтня 2003 року по 13 жовтня 2009 pоку, з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2012 pоку на посаді контролера у ливарному виробництві, зайнятого на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва, що передбачена розділом 14 підрозділу 1а Списку № 2.
Листом від 15 травня 2013 року Управління Пенсійного фонду України у м. Суми відмовило ОСОБА_3 у призначенні їй пенсії відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах як працівнику, зайнятому із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 10 років. До пільгового стажу не зарахований період роботи з 29 жовтня 2003 року по 13 жовтня 2009 року на посаді «контролер в ливарному виробництві по прийманню обрубаного литва» в ПАТ «Центролит».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача внести виправлення у трудову книжку та в накази про призначення на посаду.
Однак колегія суддів з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не може виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 визнані неправомірними та зобов'язано Пенсійний фонд зарахувати пільговий стаж роботи позивача у період з 01 лютого 2001 року по 09 червня 2003 року, з 29 жовтня 2003 року по 13 жовтня 2009 року, з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2012 року та призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах.
Зазначеними рішеннями також встановлено, що посади «контролер в ливарному виробництві по прийманню обрубаного литва» в період з 29 жовтня 2003 року по 13 жовтня 2009 року на ПАТ «Центролит» взагалі не існувало, а запис щодо посади у трудовій книжці позивача зазначено скорочено, а саме: «контролер в ливарному виробництві по прийманню обрубаного литва».
Задовольняючи позовні вимоги, суди не врахували, що відповідач не заперечує, що ОСОБА_3 працювала у ПАТ «Центролит» повний робочий день 8 років 9 місяців 15 днів з 01 лютого 2001 року по 09 червня 2003 року, з 29 жовтня 2003 року по 13 жовтня 2009 pоку, з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2012 pоку на посаді контролера у ливарному виробництві, зайнятого на ділянках плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування литва, про що видало відповідну довідку, тобто між зазначеними сторонами відсутній спір.
При цьому, відповідно до п. п. 2.4 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерства юстиції та Міністерством соцзахисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Враховуючи наведене, відповідач в особі власника або уповноваженого ним органу не позбавлений можливості внести зміни в трудову книжку свого колишнього працівника, якщо на це є відповідні підстави.
Так, з урахуванням положень статей 15, 16 ЦК України суди не установили, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача саме відповідачем по справі.
Враховуючи, що суди на зазначене не звернули уваги, не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Суми задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 03 липня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
О.В. Кафідова
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова