Ухвалаіменем україни
06 листопада 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю прокурора ОСОБА_7,
секретаря ОСОБА_8
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040750004304 від 30 вересня 2013 року за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого що немає судимості в силу ст. 89 КК України, якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України,
вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців із покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року вирок районного суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Стверджує, ухвалюючи вирок суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, не поновив судове слідство, не дослідив надані стороною нові докази у справі, а саме розписку про повне відшкодування завданої шкоди потерпілому. Окрім того, судом неправильно застосовано кримінальний закон, ст. 75 КК України, що потягло призначення покарання яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
За вироком суду ОСОБА_1 за попередньою змовою із невстановленими слідством особами 30 вересня 2013 року в парку імені Богдана Хмельницького, м. Кривого Рогу, під приводом попросити закурити, підійшли до ОСОБА_3, насильно заштовхали до невстановленого слідством автомобіля де погрожували застосуванням насильства. ОСОБА_1 стиснув потерпілому шию, відкрито витяг з кишені мобільний телефон «Нокіа» та грошові кошти в сумі 20 грн. А всього, відкрито заволодів майном потерпілого на загальну суму 1315 грн.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, про те, що ухвала суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку суду, підтверджуються доказами, зібраними та дослідженими відповідно до вимог КПК України.
Законність та обґрунтованість вироку перевірялися судом апеляційної інстанції, який не встановив істотних порушень вимог ст. 412 КПК України, які тягнуть за собою скасування вироку. Такий висновок апеляційного суду є обґрунтованим.
Разом із тим, ухвала апеляційного суду в частині висновків щодо застосування ст. 75 КК України є необґрунтованою.
В апеляційній скарзі, стверджуючи про неправильне застосування кримінального закону прокурор послався на неврахування судом першої інстанції характеру та ступеню тяжкості скоєного злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України класифіковано як тяжкий.
ОСОБА_1 як виконавець злочину, скоєного у співучасті з іншими невстановленими слідством особами, не визнав фактичних обставин та своєї ролі у його вчиненні.
Наведене на думку прокурора, свідчить про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він не усвідомив небезпечності своїх дій.
Цим доводам не дано належної оцінки апеляційним судом, що свідчить про порушення вимог ст. 419 КПК України.
Наведене є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування ухвали відповідно до вимог ст. 438 КПК України.
Оскільки питання, які ставилися в апеляційній та касаційній скарзі прокурора є аналогічними, колегія суддів вважає, що справа має бути призначена до нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді, який необхідно провести відповідно до вимог ст. 439 КПК України, слід розглянути апеляційну скаргу прокурора згідно вимог закону, постановити законне та мотивоване рішення.
У разі встановлення тих самих фактичних обставин кримінальної справи, призначене покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України вважати таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 433-438 КПК України колегія суддів,
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_4