06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/10301/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Липоводолинської селищної ради на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі №2а-723/11/1811 за позовом ОСОБА_4 до Липоводолинської селищної ради Сумської області, третя особа - Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення,
У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Липоводолинської селищної ради Сумської області, третя особа - Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення Липоводолинської селищної ради від 12.05.2011 року «Про скасування розпорядження про приватизацію житла від 18.02.2010 №692 (ОСОБА_4.)».
В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив, що оскаржуване рішення є актом одноразового застосування, після його прийняття виникли правовідносини по реалізації суб'єктивного права позивача на приватизацію житла, зокрема видача останньому свідоцтва про право власності на житло. З огляду на це, позивач вважає, що позбавлення його права на житловий будинок неможливе без його згоди, а тому рішення від 12.05.2011 року є незаконним.
Постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 12 травня 2011 року «Про скасування розпорядження про приватизацію житла від 18 лютого 2010 року за № 692 (ОСОБА_4.)».Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 3,40 грн. судових витрат та 1591,60 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 вересня 2011 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, Липоводолинська селищна рада звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням органу приватизації житлового фонду Липоводолинської селищної ради від 18 лютого 2010 року вирішено задовольнити прохання ОСОБА_4 та членів його сім'ї та передати їм у власність будинок з належними надвірними будовами, що знаходить за адресою АДРЕСА_1. Уповноваженим власником приватизованого житла визнано ОСОБА_4 Організації по оформленню приватизаційних документів доручено в 10-денний строк оформити на приватизоване житло технічний паспорт та свідоцтво про право власності.
19 лютого 2010 року керівником органу приватизації житлового фонду Липоводолинської селищної ради Сумської області видано свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчена належність житлового будинку АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині кожному (загальна площа будинку складає 79,7 кв.м., до нього примикають надвірні будови: гараж, літня кухня, два сараї, теплиця). Також виготовлено технічний паспорт на цей будинок.
Рішенням Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 12 травня 2011 року вирішено скасувати розпорядження органу приватизації житлового фонду від 18 лютого 2010 року за № 692 про приватизацію будинку гр. ОСОБА_4 у АДРЕСА_1, як таке, що суперечить чинному законодавству.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, що скасування такого рішення самим органом місцевого самоврядування є неможливим без згоди на це позивача, оскільки право позивача на передане рішенням органу місцевого самоврядування у власність майно вже реалізовано, тобто виникли нові правовідносини щодо власності на спірні приміщення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на момент проведення приватизації житла) визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.15, 30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 «У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)» зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Згідно з п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідальності Конституції України або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Враховуючи те, що з реалізацією позивачем прав на житловий будинок АДРЕСА_1 виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, колегія суддів вважає вірними висновки судів, що скасування такого рішення самим органом місцевого самоврядування є неможливим без згоди на це позивача.
Повернення майна можливе лише в судовому порядку шляхом подачі відповідною особою позову про визнання права власності чи витребування з чужого незаконного володіння.
В силу ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Також, судами обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача про те, що орган приватизації житлового фонду Липоводолинської селищної ради є виконавчим органом селищної ради на тій підставі, що розпорядження про приватизацію оформлено не у формі рішення ради.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Липоводолинської селищної ради відхилити, а постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: