10 листопада 2014 року м. Київ К/800/56856/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за речове майно,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року, якими відмовлено в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтовані, а оскаржувані рішення законними, тому підстав для відкриття касаційного провадження немає. Тотожність правової позиції в застосуванні норм матеріального права висловлена у судовому рішенні Верховного Суду України від 24 червня 2014 року (Справа №21-253а14), ухваленого за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яке відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх судів. У вказаній постанові Верховного Суду України зазначається, що на момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за речове майно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Олексієнко