Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
12 листопада 2014 року Справа № 811/951/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача - Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про скасування податкових повідомлень-рішень.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0004890171, №0004900171 від 05 грудня 2012 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав, зроблено висновок про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України щодо формування позивачем податкового кредиту та витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, за взаємовідносинами з ТОВ "Логістична Лінія" за липень 2011 року та з ТОВ "Дельта плюс Юг" за травень 2011 року. Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Представник відповідача до суду подав заперечення на позовну заяву, у яких позов не визнав. Такі заперечення мотивовано тим, що позаплановою перевіркою ФОП ОСОБА_1 було виявлено укладення позивачем правочинів із ТОВ "Логістична Лінія", ТОВ "Дельта плюс Юг" без мети настання реальних правових наслідків та протиправне формування за такими взаємовідносинами витрат і податкового кредиту, відображення відповідних показників у податковій звітності. За таких обставин відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (Т.1, а.с.80).
За клопотаннями представників позивача та відповідача подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (Т.2, а.с.203).
Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець 02 квітня 1997 року, та з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків (Т.1,а.с.121).
У період з 12 по 14 листопада 2012 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Логістична Лінія" за липень 2011 року, ТОВ "Дельта плюс Юг" за травень 2011 року.
За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 21 листопада 2012 року №625/1710/НОМЕР_1, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року в в результаті донараховано податок на додану вартість за травень, липень 2011 року на загальну суму 55932,39 грн. та пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року в сумі 47542,44 грн. (Т.1,а.с.13-22)
На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року:
- №0004890171, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69562,59 грн. (із них за основним платежем - 55932,39 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13630,20 грн.);
- №0004900171, за яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 71330,66 грн. (із них за основним платежем - 47542,44 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 23771,22 грн.) (а.с.24-25).
Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, та податкового кредиту в результаті безпідставного формування таких витрат та кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Логістична Лінія" за липень 2011 року, ТОВ "Дельта плюс Юг" за травень 2011 року, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до пунктів 177.2, 177.3, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).
Так, перелік витрат та порядок їх визнання визначено статтею 138 Податкового кодексу України.
Зі змісту статті 138 Податкового кодексу України вбачається, що формування витрат необхідно дотримання таких умов, а саме: такі витрати повинні бути документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами, повинні бути пов'язані із господарською діяльністю підприємця та безпосередньо пов'язані із отриманням доходів; товари фактично повинні бути поставлені, а послуги -отримані.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.
Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.
У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Логістична Лінія", ТОВ "Дельта плюс Юг" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.
Судом встановлено такі обставини.
Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є, зокрема, технічне обслуговування та ремонт автомобілів (50.20.0), оптова торгівля іншими продуктами харчування (51.38.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (52.11.0), роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями (55.25.0), діяльність кафе (55.30.2, інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва (67.13.0).
У перевірений період ФОП ОСОБА_1 провадив роздрібну торгівлю тютюновими виробами з 01 серпня 2010 року по 30 листопада 2012 року, що підтверджується відповідними ліцензіями Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у м.Києві, торговими патентами на право здійснення торгівельної діяльності, реєстраційними посвідченнями на реєстрацію реєстратора розрахункових операцій та відповідними звітами про використання реєстратора розрахункових операцій (Т.1,а.с.122-193;Т.2,а.с.168-182).
Відповідна господарська діяльність на час проведення перевірки здійснювалася позивачем у 18 орендованих торгівельних кіосках у м. Києві (Т.І, а.с. 13-14).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Логістична Лінія" судом встановлено наступне.
20 січня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ "Логістична Лінія" (постачальник) було укладено договір поставки продукції (Т.1, а.с.29-31).
У липні 2011 року позивачем було придбано у ТОВ "Логістична Лінія" обумовлений вказаним договором товар (канцелярські товари, матеріали для дрібного ремонту, господарчі товари) на загальну суму 163 550,33 грн (із них ПДВ - 27 258,39 грн).
Факт отримання товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 05 липня 2011 року №503, від 06 липня 2011 року №606, 607; від 12 липня 2011 року №1204,1205; від 13 липня 2011 року №1301; від 15 липня 2011 року №1503; від 18 липня 2011 року №1803; від 20 липня 2011 року №2003; від 21 липня 2011 року №2102; від 22 липня 2011 року №2202; від 25 липня 2011 року №1506 (Т.1,а.с.44-55) та відповідними видатковими накладними (Т.1,а.с.32-43).
Безготівкову оплату за даним договором було проведено 10 серпня 2011 року, що посвідчується відповідним платіжним дорученням (Т.ІІ, а.с.202).
Представник позивача пояснив, що придбані товарно-матеріальні цінності використовувались його довірителем для забезпечення діяльності орендованих ФОП ОСОБА_1 торгівельних кіосків. Факт використання вказаних засобів підтверджується відповідними актами списання (Т.І,а.с.196- 197).
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що доставка придбаних товарів до торговельних кіосків здійснювалася позивачем самостійно, за допомогою належного йому на час укладення правочину з ТОВ „Логістична Лінія" автофургона VOLKSWAGEN (Т.І, а.с. 14).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Дельта плюс Юг" судом встановлено наступне.
Здійснюючи роздрібну торгівлю тютюновими виробами у ряді торговельних кіосків, ФОП ОСОБА_1 принагідно уклав договори про надання маркетингових послуг із ЗАТ „Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", „ЕССЕ ЕЛІТ", „Філіп Морріс Україна", „Імперіал Тобако Юкрейн", „ТОВ „Олга-Логістик", ТОВ „Алакозай" та з АТ Тютюнова компанія „В.А.Т. - Прилуки", за змістом яких зобов'язався, зокрема, розмістити у торгівельних пунктах запропоновану зазначеними контрагентами продукцію (тютюнові вироби) в обумовленому договорами асортименті та з дотриманням визначених договорами умов розташування товару у вітрині (Т. І, а.с. 198-250, Т. ІІ., а.с. 1-50).
З метою виконання умов вищезазначених договорів, 25 березня 2011 року ФОП ОСОБА_1 уклав договір із ТОВ "Дельта плюс Юг" (виконавець), за змістом якого виконавець зобов'язався надати позивачеві послуги по підготовці товару замовника до реалізації в торгівельних точках (Т.1, а.с.52-59).
Так, пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що послуги по підготовці товару замовника до реалізації на торгівельних точках включають, серед іншого, забезпечення умов для організації та проведення заходів по представленню продукції, що реалізуються на замовником в місцях продажу з використанням засобів мерчандайзингу; розміщення продукції, що реалізується замовником, відповідно до встановлених планограм; друк та розміщення цінників на товарах, що належать замовнику; дослідження кон'юктури ринку та аналіз продаж продукції, що реалізується замовником.
Перелік торгівельних точок замовника вказується в додатку №1 до нього, що є його невід'ємною частиною (пункт 1.3 договору).
У травні 2011 року позивачем було отримано від ТОВ "Дельта плюс Юг" обумовлені вказаним договором послуги на загальну суму 172 044,00 грн (із них ПДВ - 28 674,00 грн).
Факт отримання послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 31 травня 2011 року №342 (Т.1, а.с.61) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.І,а.с.60).
Безготівкову оплату за даним договором було проведено 24 та 25 травня 2011 року, що посвідчується відповідними платіжними дорученнями (Т.ІІ,а.с.200-201).
Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договору, податкових та видаткових накладних свідчать про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування витрат та податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем розрахункові документи, за якими здійснювалася оплата товарів, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором.
Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Логістична Лінія", ТОВ "Дельта плюс Юг", а відтак - і правомірність формування позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що при перевірці позивача податковим органом не було взято до уваги первинні бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_1, а висновки про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентом - ТОВ "Логістична Лінія", ТОВ "Дельта плюс Юг" у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Встановлений судом факт правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат у спірних правовідносинах дає підстави для висновку про протиправне нарахування ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 13630,20 грн. та 23771,22 грн., податковими повідомленнями-рішеннями №0004890171 та №0004900171 відповідно.
За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.
Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.
Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 1410,00 грн. (Т.1,а.с.2), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 05 грудня 2012 року №0004890171, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69562,59 грн. (із них за основним платежем - 55932,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13630,20 грн).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 05 грудня 2012 року №0004900171, за яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 71330,66 грн. (із них за основним платежем - 47542,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23771,22 грн.).
Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1410,00 грн. з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук