03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/ 10555 /2014 р. Головуючий у 1 інстанції -Мирошниченко О.В.
Доповідач - Мараєва Н.Є.
12.11.2014 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м.Києва в складі :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Заришняк Г.М., Андрієнко А.М.
При секретарі - Осмолович В.С.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
Відповідача ОСОБА_1
На рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 11.07.2014 р.
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
Про розірвання шлюбу
заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з"явилися, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 11.07.2014 р. задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення відповідач просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановлюючи рішення суд виходив з того, що сторони припинили шлюбні відносини, між сторонами склалися неприязні стосунки, що вони разом не проживають тривалий час, не ведуть спільного господарства, що вжитя заходів до збереження сім»ї не може дати позитивного наслідку, що спільне життя подружжя є не можливим, та суперечитиме інтересам сторін та їхнійх дітей, а тому, вважав, що збереження сім»ї не є можливим та розірвав шлюб.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрваному шлюбі з червня 2001 року, мають двох неповнолітніх дітей - дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2
Судом встановлено, що між сторонами склалися неприязні стосунки, що сторони мають різні погляди на сімейне життя, що призвело до втрати порозуміння та почуття любові та поваги, що примирення між ними та збереження їх сім»ї не є можливим та таким, що це суперечило би інтересам як сторін, так і інтересам їх неповнолітніх дітей; що вони вже досить тривалий час, тобто, з грудня 2013 р., не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, мають окремі бюджети, більше року проживають окремо.
Згідно ч.5 ст.191 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити поружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Згідно ст. 112 СК України суд з»ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Так, обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилався, зокрема, на те, що судом неповно з»ясовано обставини справи, не з»ясовано належним чином які відносини склалися між сторонами, що всупереч вимог ст.111 СК України суд не вжив заходів щодо примирення сторін.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка пояснила, що їх сім»я фактично розпалася, що з грудня 2013 р. вони з відповідачем не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, мають окремі бюджети, більше року проживають окремо.
Також зазначала, що відповідач зловживає спиртними напоями, постійно погрожує їй фізичною розправою, що з приводу погроз відповідача вона зверталася до міліції, про що надала суду довідку (а.с.75 ).
До того ж, позивачка наполягала на розірванні шлюбу, посилалася на те, що з часу подачі заяви про розірвання шлюбу до суду (02.2013 р.) з боку відповідача ніяких дій, направлених на досягнення примирення не було, що він лише їй телефонував, будучи у нетверезому стані та погрожував.
Крім цього, позивачка пояснила, що навпаки, саме у період знаходження на розгляді в суді позову про розірвання шлюбу (в липні 2014 р.) відповідач подав до суду позов про поділ майна.
В судове засідання апеляційної інстанції відповідач, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, не з»явився.
Згідно ст.215 ЦПК України у рішенні про розірвання шлюбу має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім»ї можливим чи не можливим, обгрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог.
Згідно ст.ст.21, 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч.2 ст.112 СК України, якщо під час розгляду справи судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення,- суд постановляє рішення про розірвання шлюбу.
Оскільки, судом встановлено, що сім»я сторін фактично розпалася, неприязні стосунки між сторонами набули постійного характеру, що шлюб існує формально, що примусити позивачку до збереження шлюбу не можливо, що це суперечитиме моральним засадам суспільства та інтересам позивача, - суд обгрунтовано дійшов висновку, що вжиття заходів щодо збереження сім»ї відповідно до вимог ч.1 ст.111 СК України, не може дати позитивного наслідку, та розірвав шлюб.
Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстації відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Крім того, з боку відповідача ніяких дій щодо примирення не відбувалося і жодних налележних та допустимих доказів шодо можливості збереження шлюбу суду не надано.
Тому, суд правильно дійшов висновку щодо розірвання шлюбу між сторонами.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка пояснила, що помиритися з відповідачем не бажає, наполягала на розірванні шлюбу.
Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 11.07.2014 р. - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двацяти днів.
Головуючий :
Судді :