14 серпня 2014 р. справа № 804/8140/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
при секретарі судового засідання Крюкової О.В.
за участю сторін:
представника позивача Мартиненко С.М.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпродзержинського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення надлишково виплачених коштів у розмірі 22870,50 грн., -
11 червня 2014 року Дніпродзержинський міський центр зайнятості (далі - Дніпродзержинський МЦЗ, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача надлишково виплачені кошти у розмірі 22 870,50 грн. на користь позивача.
В обґрунтування позову зазначено, що з 11.03.2013 року по 03.12.2013 року ОСОБА_2 було виплачено суму коштів в розмірі 30315,33 грн. як допомога по безробіттю. 06.12.2013 року при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку розміру належної відповідачу допомоги по безробіттю виникла технічна рахункова помилка, в результаті якої середня заробітна плата відповідача була завищена, відповідачу нараховані надлишкові кошти в сумі 22870,50 грн. Добровільно помилково сплачена сума коштів відповідачем повернута не була, тому, для стягнення в судовому порядку позивач звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні 14.08.2014 р. позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав до суду письмові пояснення з наступним обґрунтуванням. Відповідачу при оформленні заяви про надання статусу безробітного розмір допомоги не повідомлявся, всі необхідні документи про розмір заробітної плати відповідачем було надано. Зарахування грошових коштів здійснювалось через банківську установу різними сумами та в різний період часу. Відповідач не був обізнаний про переплати та мав сумніву у правильності грошових нарахувань та виплат. На протязі 9 місяців позивачем не було пред'явлено претензій у переплаті. Відповідач вважає, що його вини у переплаті грошових коштів не має, тому, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи позицію відповідача, дослідивши всі матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 11.03.2013 року звернувся до Дніпродзержинського МЦЗ з письмовою заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ (далі - Закон № 803) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533). Допомогу по безробіттю просив перераховувати на його особистий рахунок.
Порядок надання та обчислення середньої заробітної плати при розрахунку допомоги по безробіттю встановлений Законом № 1533 та Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 (далі - Порядок № 1266).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття, з незалежних від застрахованих осіб обставин, та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону № 1533 застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (далі - Порядок № 307), допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору).
Наказом Дніпродзержинського МЦЗ № НТ 130311 від 11.03.2013 року ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю на підставі наданої позивачем довідки про середню заробітну плату від 26.02.2013 року № 24, виданої ФОП ОСОБА_3
За даною довідкою від 26.02.2013 року № 24 середньоденна заробітна плата позивача становить 40,33 грн.
Частиною 2 ст. 36 Закону № 1533 встановлений обов'язок відповідача, як безробітного, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Аналізуючи наявність підстав для виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2, судом не встановлено порушень діючого законодавства в діях відповідача, оскільки для отримання допомоги по безробіттю ним було виконано всі передбачені законодавством умови та подано необхідні документи, достовірність яких не заперечується позивачем.
06.12.2013 року при перевірці бази даних позивачем встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку розміру належної відповідачу допомоги по безробіттю виникла технічна рахункова помилка, в результаті якої середня заробітна плата відповідача була завищена, відповідачу нараховані надлишкові кошти в сумі 22870,50 грн.
З акту проведеної перевірки правильності нарахування та виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2 від 04.12.2013 року вбачається, що за основу при розрахунку враховується середньоденна заробітна плата та страховий стаж, відповідно до чого допомога по безробіттю повинна нараховуватись за період перебування в центрі зайнятості у розмірі 7444,83 грн. із розрахунку середньоденної заробітної плати у сумі 40,33 грн.; але з невідомих причин, в автоматичному режимі було нараховано допомогу по безробіттю у розмірі 30315,33 грн. із розрахунку середньоденної заробітної плати 4033,00 грн.
Із службової записки головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення Дніпродзержинсього міського центру зайнятості Буніч Р.С. від 03.12.2013 року відомо, що в додатку 2 до персональної карточки щодо нарахувань та платежів, нею було виявлено, що ОСОБА_2 за період перебування на обліку в центрі зайнятості було нараховано максимальну допомогу по безробіттю, що не відповідає наданій ним довідці про середньоденну заробітну плату з останнього місця роботи (№ 24 від 26.02.2013 року) з середньоденним заробітком - 40,33 грн.
На підставі встановленої переплати позивачем було направлено ОСОБА_2 лист-претензію від 06.12.2013 року № 3502 про повернення надлишково отриманих державних коштів на суму 22870,50 грн.
Досліджуючи правомірність вимог Дніпродзержинсього міського центру зайнятості щодо повернення відповідачем коштів, судом встановлено наступне.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Абзацом 3 п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62 визначено, що якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Таким чином, законодавством встановлений вичерпний перелік підстав, за яких особа, що має статус безробітної та перебуває на обліку у центрі зайнятості, зобов'язана повернути надлишково сплачені грошові кошти. Таким підставами є умисне невиконання обов'язків та зловживання ними, в тому числі подання до центру зайнятості недостовірних відомостей про доходи.
У всіх інших випадках у відповідності з п. 9.1 розділу 9 Порядку № 307 відповідальність за порушення умов та порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, несе керівник центру зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку.
Отже, судом не встановлено в діях відповідача умисного невиконання своїх обов'язків, всі документи були подані позивачем в повному обсязі та є такими, що відповідають дійсності, між діями відповідача та наявною переплатою центром зайнятості грошових коштів відсутній причинно-наслідковий зв'язок, що виключає відповідальність відповідача.
Щодо тверджень Дніпродзержинського центру зайнятості про те, що відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості був проінформований про розмір допомоги по безробіттю, суд зазначає, що згідно матеріалів справи відповідачу було вручено лише пам'ятку про права та обов'язки, в п. 2 розділу ІІІ якої кореспондується норма ч. 3 ст. 36 Закону № 1533 про обов'язок відповідача відшкодовувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг внаслідок умисного невиконання своїх обов'язків та зловживання ними.
З огляду на встановлені у справі обставини та наявність іншого законодавчо визначеного шляху відшкодування надлишково сплачених коштів, встановленого Порядком № 307, у разі відсутності вини застрахованої особи - безробітного, в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження встановлення причинного зв'язку між самостійним помилковим перерахуванням надлишкових коштів відповідачу, та встановленням вини ОСОБА_2 у зв'язку з їх отриманням. Судом при вирішенні питання щодо заявлених позовних вимог також враховується, що у відповідача станом на час розгляду справи питання щодо працевлаштування не змінилось, ОСОБА_2 є безробітним, інших доходів не отримує, тобто, не має грошових коштів для повернення отриманої від позивача допомоги.
Частиною 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Отже, враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Дніпродзержинського міського центру зайнятості задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 14 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15 серпня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 69 - 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Дніпродзержинського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення надлишково виплачених коштів у розмірі 22870,50 грн. - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 15 серпня 2014 року.
Суддя С. В. Прудник