копія
Провадження № 11-кп/792/632/14
Справа № 686/16440/14-к Головуюча в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_2
11 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2014 року,-
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2014 року
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород,
Закарпатської області, зареєстрованого в
АДРЕСА_1 , тимчасово проживає в
АДРЕСА_2 , українця, громадянина
України, з середньою освітою, не працює, не
одруженого, раніше судимого:
- 5 липня 2007 року Ужгородським міським судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
- 19 квітня 2011 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі,
- 23 серпня 2011 року Свалявським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі,
- 16 травня 2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання, з іспитовим строком 3 роки,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання в виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2014 року, та остаточно визначено покарання в виді п'яти років шести місяців позбавлення волі.
Постановлено строк відбуття покарання рахувати з 11 вересня 2014 року, зараховано в цей строк час його затримання з 21 липня 2014 року по 22 липня 2014 року включно, тримання під вартою - з 23 липня 2014 року по 10 вересня 2014 року включно.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_9 залишено попередній - тримання під вартою.
ОСОБА_9 визнано винним в тому, що 21 липня 2014 року біля 17год.20хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні автовокзалу № 3, по вул. Примакова, 3 в м. Хмельницькому, з метою пограбування ОСОБА_7 , який перебував біля квиткових кас та відволікся, отримуючи квиток, та відкрито, повторно, викрав гаманець, що лежав біля потерпілого, в якому були гроші в сумі 400 грн., та документи - посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 , посвідчення ветерана праці, технічний паспорт на автомобіль «Москвич 412», номерний знак НОМЕР_1 , та страховий поліс на автомобіль «Москвич 412», що помітили сторонні особи та почали кричати, а ОСОБА_9 , втікаючи, викинув гаманець з грішми та документами потерпілого, проте його затримали потерпілий та працівники міліції.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду щодо нього скасувати, провадження в справі закрити в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, вважає, що висновки суду суперечать фактичним обставинам провадження, вирок винесений з істотними порушеннями кримінального процесуального закону. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу доведеності його вини показання свідків - працівників міліції, яких вважає заінтересованими особами, сам потерпілий в своїх показаннях не вказував, що бачив, хто саме в нього викрав гаманець, а про крадіжку гаманця він почув від присутніх в приміщенні автовокзалу жінок. Вважає, що під час впізнання потерпілий впізнав обвинуваченого тільки зі слів співробітників міліції, які його затримали, а під час обшуку при ньому не було віднайдено викрадених в потерпілого речей.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника в підтримання доводів апеляційної скарги, потерпілого та прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого
ОСОБА_9 в відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, за викладених в вироку обставинах, грунтуються на зібраних в провадженні та досліджених в судовому засіданні доказах, відповідають фактичним обставинам провадження.
Дії ОСОБА_9 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_9 про відсутність в його діях складу злочину, за який його було засуджено, та невідповідність висновків суду щодо наявності в його діях ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, фактичним обставинам провадження - безпідставні.
Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинуваченого у вчиненні відкритого викрадення чужого майна(грабіж), вчиненому повторно, твердження обвинуваченого про непричетність його до вчинення злочину, за який його засуджено, були предметом перевірки суду першої інстанції та визнані такими, що не відповідають дійсності. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає, що такі його показання вказують на намагання винного уникнути настання відповідальності.
В суді першої інстанції обвинувачений заперечував причетність до пограбування потерпілого, підтверджував, що того дня був разом з дівчиною на ім'я ОСОБА_11 (в суді встановлено, що це ОСОБА_12 ) та родичем на ім'я ОСОБА_13 , та біля автовокзалу їх було затримано працівниками міліції, при цьому вказував, що він до приміщення автовокзалу не заходив взагалі.
Суд першої інстанції обгрунтовано критично оцінив такі показання обвинуваченого, визнав їх такими, що вказують на намагання винного уникнути настання відповідальності, позаяк вони спростовуються сукупністю інших досліджених судом першої інстанції доказів, які є послідовними, узгоджуються між собою, обґрунтованих підстав сумніватись в них апелянт не наводить, не встановлено таких і колегією суддів.
Суд у вироку підставно послався на показання потерпілого ОСОБА_7 , який показав, що 21 липня 2014року біля 17 год.20 хв. він в приміщенні автовокзалу купував білети, а гаманець лежав біля нього на стойці, почувши крики жінок про те, що в нього чоловік та жінка вкрали гаманець, потерпілий вибіг з автовокзалу, почав наздоганяти невідомого, обвинуваченого допомогли затримати працівники міліції, а гаманець з грішми той викинув, їх не знайшли.
З показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в суді першої інстанції видно, що 21 липня 2014року вони помітили невідомих осіб, які йшли швидкою ходою від автовокзалу №3, а за ними біг потерпілий, який повідомив свідкам (працівникам міліції) про викрадення гаманця, після чого свідки затримали обвинуваченого та жінку ( ОСОБА_12 ).
Свідок ОСОБА_17 в суді показала, що була очевидцем події, коли 21 липня 2014 року в приміщенні автовокзалу №3 ОСОБА_9 перебував з жінкою, сам підійшов до потерпілого, який відволікся, купуючи в касі білет, та викрав гаманець потерпілого. Про викрадення гаманця присутні жінки повідомили потерпілого та той побіг за чоловіком та жінкою.
З показань свідка ОСОБА_18 в суді першої інстанції видно, що вона спільно з обвинуваченим перебувала в приміщенні автовокзалу, бачила, як ОСОБА_9 заволодів гаманцем потерпілого, який кинув в пакет, а коли втікав від автовокзалу, викинув гаманець десь на вулиці.
Ті обставини, що потерпілий безпосередньо не бачив моменту викрадення його гаманця, не спростовує висновків суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при цьому колегія суддів враховує, що з показань свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 в суді першої інстанції видно, що обвинувачений ОСОБА_9 заволодів гаманцем потерпілого, який не бачив моменту викрадення, а потерпілого про вчинений щодо нього злочин повідомили присутні там жінки та він зразу ж побіг наздоганяти цих осіб. Також свідок ОСОБА_17 впізнала обвинуваченого як особу, що заволоділа гаманцем потерпілого, та ОСОБА_12 , як особу, що в цей час перебувала з ним в приміщенні автовокзалу; під час проведення впізнання як свідком ОСОБА_17 , так і потерпілим, ні з боку обвинуваченого, ні його захисника зауважень не надходило.
Підстав сумніватись в показаннях потерпілого, а також свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (позаяк вони є працівниками міліції, а відтак заінтересованими особами), про що вказує апелянт в своїй апеляційній скарзі, в колегії суддів відсутні, їх показання є послідовними, в деталях узгоджуються між собою, іншими об'єктивними дослідженими в суді доказами, при цьому суд враховує, що працівники міліції затримували обвинуваченого, ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , за якими біг потерпілий, в апеляційному суді потерпілий підтверджував обставини затримання обвинуваченого.
З показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в суді першої інстанції видно, що вони затримували обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_18 , як осіб, на яких безпосередньо вказував потерпілий, повідомляючи цим свідкам про викрадення його гаманця, а
ОСОБА_9 та ОСОБА_18 намагались втекти з місця вчинення злочину.
Ті обставини, що викрадений в потерпілого гаманець з грішми та документами не було знайдено співробітниками міліції, не вказує на відсутність в діях ОСОБА_9 складу злочину, за який його засуджено, зважаючи, що про викрадення саме обвинуваченим майна потерпілого прямо вказували свідки -очевидці ОСОБА_18 ,
ОСОБА_20 , та свідок ОСОБА_12 підтверджувала, що він викинув викрадене. Підстав сумніватись в показаннях цих свідків апелянт не наводить, не встановлено таких і апеляційним судом. Колегія суддів також враховує, що свідок ОСОБА_20 не була знайома ні з обвинуваченим, ні з потерпілим, а свідок ОСОБА_12 - приятелька обвинуваченого, в апеляційному суді не встановлено наявності підстав вважати, що свідки обмовили потерпілого.
Всім доказам в сукупності, які були досліджені у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дав вірну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який його засуджено.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 необґрунтованими, підстав для скасування вироку суду та закриття провадження в справі, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить, відтак апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції дотримуючись вимог ст. 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують обвинуваченого.
Покарання обвинуваченому призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_9 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, відсутність пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин; вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку, що обтяжує його покарання; також суд врахував, що обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив новий тяжкий, умисний, корисливий злочин під час іспитового строку, що вказує про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_9 за сукупністю вироків покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, підстави вважати, що призначене судом ОСОБА_9 покарання є явно несправедливим внаслідок його суворості, про що вказував захисник в апеляційному суді, в колегії суддів відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок постановлений у відповідності до вимог ст.ст. 373, 374 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку в межах поданої апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2014 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Касаційна скарга на судові рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2