Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/727/14-ц
Провадження № 2/670/232/14
11 листопада 2014 року смт. Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Волкової О.М.
з участю секретаря Сікорської В.О.
за відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування,
11 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати за ним в порядку спадкування право приватної власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його мати ОСОБА_4, яка була власником домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Позивач є спадкоємцем майна померлої матері, спадщину прийняв, оскільки на день її смерті був зареєстрований та проживав разом із нею на одному погосподарському номері. Спадкоємець ОСОБА_2 також прийняв спадщину, однак йому мати заповіла лише земельну частку (пай), яку він нотаріально оформив. ОСОБА_3 не претендує на спадкове домоволодіння.
04 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак у видачі такого йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на домоволодіння. У зв'язку з цим позивач просить визнати за ним право власності на спадкове майно у судовому порядку.
У судове засідання 11.11.2014 року сторони, будучи повідомленими належним чином про місце, дату та час розгляду справи, не з'явились.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подала до суду письмову заяву, у якій просила справу розглянути за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 і задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 10.10.2014 року представник позивача повністю підтримала позов, та пояснила, що на час відкриття спадщини позивач ОСОБА_1 проживав разом із матір'ю на одному погосподарському номері, доглядав її до смерті та здійснив поховання. На теперішній час він бажає переоформити на себе житловий будинок із господарськими будівлями, що залишився після смерті матері, але через відсутність правовстановлюючих документів не може цього зробити. Будинок був побудований у 60-роках минулого століття батьками ОСОБА_1, але у встановленому на той час порядку не був оформлений.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 10.10.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 визнав повністю. Пояснив, що за життя мати склала на нього заповіт на земельну ділянку, яку він успадкував, а на житловий будинок він не претендує, бо вважає, що оскільки мама проживала у своєму будинку разом із братом, і він залишився в ньому проживати й надалі після її смерті, то будинок повинен належати саме йому.
Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні 10.10.2014 року також не заперечував проти визнання права власності на домоволодіння за ОСОБА_1 Пояснив, що йому було відомо про первинний заповіт ОСОБА_4, а також про те, що її син ОСОБА_2 переоформив на себе земельну ділянку. Про те, що ОСОБА_4 змінила заповіт, він не знав, але будь-яких претензій з приводу оформлення спадщини він ні до кого немає, спадщину не приймав, і такого наміру не виявляв.
11 листопада 2014 року справа розглянута у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, враховуючи, що представник відповідача визнав позовні вимоги, які обґрунтовані та підтверджуються належними доказами, що не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Станіславівка Віньковецького району Хмельницької області померла ОСОБА_4, яка була власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 1,2915 га, що знаходиться на території Зіньківської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області. На вказане майно після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина.
За життя ОСОБА_4 у Зіньківські сільські раді 19.11.2002 року склала заповіт, згідно якого усе своє майно заповіла у власність ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у рівних долях, а 15.11.2007 року склала інший заповіт, яким у власність ОСОБА_2 заповіла сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0133507, виданого на її ім'я. Інше належне їй майно даним заповітом не охоплено.
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 НОМЕР_1; свідоцтвом про народження ОСОБА_1 НОМЕР_2, де матір'ю значиться ОСОБА_4; копією заповіту, складеного ОСОБА_4 15.11.2007 року, який згідно відмітки секретаря сільської ради ОСОБА_3 на день смерті заповідачки не змінений та не відмінений; довідкою Зіньківської сільської ради № 704 від 04.09.2014 року, згідно якої ОСОБА_1 до дня смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, постійно проживав і був зареєстрований разом із нею в АДРЕСА_1.
Крім того, із матеріалів спадкової справи наданої на запит суду, вбачається, що після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Станіславівка Віньковецького району, відкрита спадкова справа № 15-2011 від 09.06.2011 року за заявою ОСОБА_2, та йому, як спадкоємцю померлої за заповітом, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку розміром 1,2915 га,що знаходиться на території Зіньківської сільської ради Віньковецького району.
Із довідки Зіньківської сільської ради № 435 від 23.04.2014 року слідує, що відповідно до записів в погосподарській книзі № 27 Зіньківської сільської ради за 1990-1995 роки, особовий номер 179, за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був головою двору та помер ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - дружина; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 - син; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 - син.
Згідно довідки Зіньківської сільської ради № 436 від 23.04.2014 року, головою двору (особовий номер 160) в АДРЕСА_1, була ОСОБА_4.
Відповідно до даних оцінювального акту Віньковецького малого районного комунального підприємства «Інвентарбюро», вартість домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, до 1991 року побудови: житловий будинок «А-І», літня кухня-сарай «Б», погріб «В» - становить 17687 гривень.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст. 1217 та ст. 1218 ЦК України).
Положеннями ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1261 ЦК України передбачено ,що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як вбачається із довідки Зіньківської сільської ради № 704 від 04.09.2014 року, ОСОБА_1 до дня смерті матері ОСОБА_4 проживав разом з нею на одному погосподарському номері в АДРЕСА_1, та вони вели спільне господарство.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 в силу вищезазначеного прийняв спадщину після смерті своєї матері, однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, від 07.04.2014 року, державним нотаріусом Макаровою Н.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння в АДРЕСА_1, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вищевказане майно.
Згідно вимог Закону «Про сільську Раду депутатів трудящих УРСР» від 02.06.1968 року, кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської ради, в особовому рахунку вказувались прізвище, ім'я та по батькові глави сім'ї, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Проте, у період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась у сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.
У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Оцінивши надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що спадкодавиця ОСОБА_4 за життя набула право власності на вказане нерухоме майно відповідно до закону, що діяв на час його створення, проте не зареєструвала своє право власності в органах БТІ відповідно до закону, що діяв на час відкриття спадщини, в зв'язку з чим і виник спір. Його вирішення можливе лише в судовому порядку.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, встановивши, що позивач є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4, та зокрема житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, за законом, спадщину прийняв у встановленому законом порядку, та враховуючи, що позивач позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування в інший спосіб, суд вважає необхідним визнати за ним право власності на спадкове майно.
Визнання права власності за позивачем на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями не оспорюється відповідачем та не порушує прав чи інтересів інших осіб.
Позов ґрунтується на законі, доведений належними доказами, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 392, 1268-1269 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів після отримання копії цього рішення через Віньковецький районний суд до апеляційного суду Хмельницької області.
Суддя О.М. Волкова