16.09.2014
Провадження № 2/522/5125/14
Справа 522/5158/14-ц
16 вересня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Івченка В.Б.,
при секретарі - Січінава М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зняття арешту з майна боржника,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про зняття арешту з майна боржника, мотивуючи свої вимоги тим, що у зв'язку з існуванням заборгованості перед ОСОБА_2 у розмірі 3409,93 грн., з метою забезпечення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2003 року державною виконавчою службою був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Після відкриття виконавчого провадження позивач надала державному виконавцю довідку про виплату коштів у повному обсязі, у звязку з чим виконавче провадження було закінчено.
В лютому 2014 року позивач дізналася, що арешт з належної їй квартири в супереч Закону України «Про виконавче провадження» скасований не був, тому 11.03.2014 року вона звернулася до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про зняття арешту, однак у задоволенні заяви їй було відмовлено так як виконавче провадження, за яким боржником виступала ОСОБА_1 вже знищене у зв'язку із закінченням строків зберігання.
Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явились, надали до суду заяву з проханням справу розглянути у їх відсутність, заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином про дату та місце судового засідання повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224-226 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2003 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти в розмірі 3409,93 грн.
На виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2003 року ОСОБА_1 у період з квітня 2003 року по червень 2007 року в добровільному порядку виплатила кошти на користь ОСОБА_2 в розмірі 25% від своєї заробітної плати на загальну суму 3874,78 грн., що підтверджується копією довідки ЗАТ «Одесакондитер» №47 від 13.03.2014 року.
29.04.2003 року постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Главацьким Ю.А. відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.
30.03.2006 року з метою забезпечення виконання рішення суду був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 належну ОСОБА_1
11.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про зняття арешту, однак у задоволенні заяви їй було відмовлено так як виконавче провадження, за яким боржником виступала ОСОБА_1 вже знищене у зв'язку із закінченням строків зберігання.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно, а статтею 391 цього Кодексу визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 погашена заборгованість на користь ОСОБА_2 у розмірі 3874,78 грн. а також беручи до уваги всі матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зняття арешту з майна боржника підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215, 224-226 ЦПК України та ст.ст. 321, 387, 391 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зняття арешту з майна боржника - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений постановою №В/5-237 від 30.03.2006 року державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Главацьким Ю.А. на квартиру АДРЕСА_1 належну ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк - з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Приморського
районного суду м. Одеси Івченко В.Б.