Справа №490/7537/13-ц 11.11.2014 11.11.2014 11.11.2014
Провадження №22ц/784/3102/14 Головуючий в першій інстанції Прохоров П.А.
Категорія 54 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
11 листопада 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,
за участю позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2013 року по справі за позовом
ОСОБА_1
до
військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 )
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
05 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до в/ч НОМЕР_1 про скасування наказу про її звільнення з займаної посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що з 23 серпня 2006 року перебувала з відповідачем в трудових відносинах та займала різні посади. 19 січня 2010 року між нею та в/ч НОМЕР_1 було укладено трудовий договір, за яким вона прийнята на роботу мідника ремонтної роти на невизначений термін. Проте, 14 травня 2013 року її було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору. Вважає, що укладений між нею та відповідачем трудовий договір є безстроковим, а тому звільнення є незаконним. 17 травня 2013 року вона звернулась за захистом своїх прав до прокурора та 18 червня 2013 року отримала відповідь про підтвердження порушення її трудових прав.
Посилаючись на вищевикладене та те, що вказаний наказ про звільнення є незаконним, ОСОБА_1 просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду, скасувати наказ про її звільнення, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, поновити її на посаді мідника ремонтної роти в/ч НОМЕР_1 , стягнути з останнього на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 15 травня 2013 року по 02 грудня 2013 року в розмірі 13 653 грн. 03 коп. та 1500 грн. моральної шкоди.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року рішення апеляційного суду від 16 січня 2014 року скасовано та справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірний трудовий договір був укладений на невизначений строк, а тому позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, але вона пропустила строк позовної давності для звернення з цим позовом до суду без поважних причин.
Між тим, з такими висновками суду не можна погодитись оскільки вони не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. 3 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Абзацом 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова Пленуму ВСУ) судам роз'яснено, що, оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ при укладанні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призивом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на іншу виборну посаду (або виконання певного обсягу робіт).
Судом першої інстанції встановлено, що 19 січня 2010 року між позивачкою та в/ч НОМЕР_1 було укладено договір про прийняття її на роботу на посаду мідника ремонтної роти.
Пунктом 5.3 зазначеного договору передбачено інші умови згідно яких ОСОБА_1 зобов'язалась звільнитись з військової частини по прибутті військовослужбовця строкової служби або військовослужбовця за контрактом (а.с. 6, 40).
Тобто, зміст зазначеного наказу про прийняття на роботу містить вказівки про прийняття позивачки на роботу за строковим трудовим договором.
14 травня 2013 року на посаду мідника ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти призначений солдат ОСОБА_4 , про що свідчить наказ начальника штабу в/ч НОМЕР_1 (а.с. 52).
В зв'язку з цим, в цей же день позивачка, яка займала вказану посаду, була звільнена за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористану відпустку (а.с. 53).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що за погодженням сторін трудового договору був визначений строк закінчення його дії, шляхом зазначення події, яка має настати з прибуттям військовослужбовця для виконання обов'язків за відповідною військовою посадою.
Також, колегією суддів встановлено відсутність порушеного права позивачки, а строк позовної давності застосовується до вимог про захист порушеного права.
Посилання позивачки в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що запис у п. 5.3 трудового договору був внесений вже після підписання нею цього договору не заслуговують на увагу.
Так, з п. 7.1 вказаного договору вбачається, що цей договір укладений в двох примірниках, які зберігаються у кожній із сторін й мають однакову юридичну силу.
Крім того, представник відповідача в суді апеляційної інстанції пояснив, що договір укладався на типовому бланку, які є у в/ч.
Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються вищезазначеними доказами.
Питання про поворот виконання рішення суду колегією суддів не вирішувався в зв'язку з відсутністю такої заяви з боку відповідача та наявністю доказів сплачених сум позивачці. Проте, це не позбавляє відповідача права на звернення до суду з такою заявою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з підстав необґрунтованості позову.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді