Справа № 132/1635/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Аліменко Ю.О.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
12 листопада 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області про призначення пенсії ,
ОСОБА_2 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області про призначення пенсії. Відповідно до постанови Калинівського районного суду від 12.06.2014 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Калинівського районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 12.08.2013 року позивачу була призначена пенсія за віком у відповідності з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію згідно з вимогами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». 30 квітня 2014 року рішенням Управління Пенсійного фонду Україні Калинівському районі № 307/06-44/02 позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно із ст. 21 Закону України "Про службу про службу в органах місцевого самоврядування" правом на одержання відповідної пенсії користуються особи, які досягли встановленого цим Законом граничного терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування віку, та за наявності загального трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, в тому числі стажу в органах місцевого самоврядування чи державної служби не менше 10 років.
Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Відповідно ст. 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до стажу роботи в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких враховується до стажу державної служби.
Відповідно до копії трудової книжки (а.с. 10-11) та довідки ДП «Укрспирт» Овечацьке МПД № 136 від 0210.2014 року, позивач дійсно працював на державному підприємстві Калинівський спиртзавод бригадиром по заготівлі сировини в цех в період з 03.09.1979 року, інженером-енергетиком Цех №2 Калинівського спиртзаводу, який був реорганізований в Овечацький спиртзавод. З 12 червня 1984 року ОСОБА_2 був призначений директором ДП Овечацький спиртзавод, і був звільнений з посади з 29 травня 2006 зв'язку з обранням його головою Калинівської районної ради Вінницької області. Згідно наданої довідки ДП Овечацький спиртзавод приєднано до ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".
Відповідно до п.З Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1994 року № 283 до стажу державної служби включається зокрема, час роботи на посадах керівників, їх заступників, головних інженерів державних підприємств, установ, організацій, якщо безпосередньо з цих посад вони призначені на посади державних службовців першої-четвертої категорії. Згідно ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посада голови районної ради віднесена до третьої категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Оскільки на посаді директора ДП Овечацький спиртзавод позивач пропрацював 21 рік 11 місяців 15 днів, і саме з цієї посади був призначений на посаду голови Калинівської районної ради, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений період його роботи включається до стажу державної служби.
Крім того, з 30.05.2006 року позивач був обраний на посаду голови Калинівської районної ради, на цій посаді пропрацював до 03.12.2010 року, був звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень. В цей же день був обраний на посаду заступника голови Калинівської районної ради, на цій посаді пропрацював до 28.03.2014 року. Був звільнений у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Таким чином, стаж роботи позивача на виборних посадах становить 7 років 10 місяців, і на час досягнення пенсійного віку він працював на посадах в органах місцевого самоврядування.
Оскільки з 21 листопада 1975 року позивач також проходив військову службу в лавах Радянської армії, стаж служби 11 місяців 21 день відповідно до чинного законодавства також враховується до стажу державної служби, що дає право на призначення відповідної пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на призначення йому пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.