12 листопада 2014 р. Справа №2а-371/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Воловика С.В.,
суддів - Соп'яненка О.В., Соколова В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача-2 - Соловей Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 2а-371/10/1870
за позовом ОСОБА_1
до відповідача-1 Державної фіскальної служби України,
відповідача-2 Сумської митниці Міндоходів
про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС України), Сумської митниці Міндоходів (далі - відповідач-2), в якому з урахуванням уточнень (т. 1 а.с. 203-205), просить суд:
- визнати протиправними і скасувати Наказ Державної митної служби України № 1866-К від 13.10.2009 р. "Про звільнення ОСОБА_1" та Наказ Сумської митниці № 233-К від 14.10.2009 р. "Про звільнення ОСОБА_1";
- зобов'язати Держмитслужбу України поновити ОСОБА_1 на роботі в Сумській митниці на раніше займаній посаді;
- зобов'язати Сумську митницю перевести ОСОБА_1 на посаду провідного інспектора митного поста "Юнаківка" згідно з поданою 03.07.2009 р. заявою;
- стягнути з Сумської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 14.10.2009 р. по день винесення постанови суду про поновлення на роботі;
- стягнути з Держмитслужби України моральну шкоду в розмірі 18 718, 00 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. З 20 жовтня 1998 року позивач працював на різних посадах в Сумській митниці Державної митної служби України, останнім часом - на посаді головного інспектора зав'язків з громадськістю. Окрім того, ОСОБА_1 обіймав виборну посаду заступника голови Вільної профспілки "Справедливість" Сумської митниці, яка входить до Конфедерації вільних профспілок України. Наказами Держмитслужби України від 13.10.2009 р. № 1866-К та Сумської митниці від 14.10.2009 р. № 233-К позивача звільнено з роботи у зв'язку з виведенням зі штатного розпису посади головного інспектора зв'язків з громадськістю, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Таке звільнення з роботи позивач вважає незаконним з тих підстав, що відповідачами порушено вимоги ст. 252 КЗпП України та ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а саме його звільнення відбулося без згоди профспілкової організації, членом якої він є, а також без згоди Конфедерації вільних профспілок України, яка є Всеукраїнським об'єднанням профспілок. Крім того, позивач зазначає, що призначення на посаду та звільнення з посади працівників служби віднесено до компетенції голови Держмитслужби, тому саме ця посадова особа мала звертатись з відповідним поданням до профспілкових органів з поданням про його звільнення, а не посадові особи Сумської митниці.
ОСОБА_1 також вказує на те, що 02.07.2009 року він був ознайомлений з наказом Сумської митниці від 18.06.2009 року № 252 "Про введення в дію структури та штатного розпису митниці", за яким його посада була виведена зі штатного розпису, цим же наказом до штатного розпису митниці було введено 34 вакантні посади. Однак, незважаючи на його заяву про переведення на вакантну посаду провідного інспектора митного посту "Юнаківка", Сумською митницею йому було запропоновано лише одну вакантну посаду провідного інспектора відділу організаційного та документального забезпечення, яка є нижчою за посадою та рівнем оплати праці. Не врахувавши заяву позивача про переведення, а також переважне право залишення на роботі, відповідачем було прийняте рішення про його звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Крім того, позивач зазначив, що незаконним звільненням йому заподіяна моральна шкода, яка виразилась в позбавленні можливості забезпечити лікування свого сина, втраті нормальних життєвих зав'язків та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 визначив в сумі 18 718, 00 грн.
З вищезазначених підстав в судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Сумська митниця Міндоходів з позовними вимогами не погодилась, в запереченні на адміністративний позов (т. 1 а.с. 9-17, 208-211) зазначила, що Наказом Державної митної служби України від 22.04.2009 р. № 376 затверджені Примірна структура та Вимоги до штатної структури митниці. Наказом Сумської митниці від 18.06.2009 № 252 з 18.08.2009 введені в дію структура та штатний розпис Сумської митниці (штатна чисельність митниці не змінювалась, штат працівників - головних, провідних, старших інспекторів - змінився).
Згідно з Вимогами до штатної структури митниці, затвердженими наказом Держмитслужби від 22.04.2009 р. № 376, посада головного інспектора зв'язків з громадськістю, яку обіймав ОСОБА_1, виведена зі штатного розпису, а функції зав'язків з громадськістю покладено на новостворений відділ організаційного та документального забезпечення, зокрема на провідного інспектора цього підрозділу. Саме ця посада була запропонована позивачеві. Однак, обійняти цю посаду позивач відмовився, а 06.07.2009 на адресу митниці надійшла заява ОСОБА_1 з проханням перевести його на посаду провідного інспектора митного поста "Юнаківка" Сумської митниці.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Тобто, тільки при відсутності роботи за відповідною професією можливе запропонування іншої роботи, що є на підприємстві, установі організації. ОСОБА_1 була запропонована посада за його професією (головний інспектор зав'язків з громадськістю - провідний інспектор відділу організаційного та документального забезпечення, на який покладено функції зав'язків з громадськістю). Тому в цій частині відповідачем не допущено порушень чинного законодавства. Пропонування працівникові при звільненні у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці усіх вакантних посад чинним законодавством не передбачено. Посада, на яку просив перевести позивач, запропонована іншому працівнику митниці, посада якого також виведена зі штатного розпису, з урахуванням його кваліфікації та продуктивності праці, на що від нього отримана згода.
Крім того, Сумська митниця зазначила, що при звільненні позивача з роботи було дотримано і процедуру в частині погодження його звільнення з профспілковими органами. Зокрема, листом Сумської митниці від 11.09.09 № 06/4192 на адресу Вільної професійної спілки "Справедливість" Сумської митниці надіслано подання про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 Листом від 24.09.09 № 68 Вільна професійна спілка "Справедливість" Сумської митниці відмовила у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, посилаючись на те, що при попередженні власник зобов'язаний запропонувати працівнику усі наявні вакантні посади і ОСОБА_1 має сина-інваліда, тобто, на їх думку, має переважне право на залишенні на роботі. Однак, таку відмову відповідач вважав необґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 було запропоновано роботу з урахуванням його кваліфікації та досвіду трудової діяльності, окрім того, він не належить до категорії осіб, яким надається переважне право залишення на роботі. При цьому отримання згоди на звільнення позивача від Конфедерації вільних профспілок України, про яку зазначає в своєму позові ОСОБА_1, не передбачено чинним законодавством з огляду на те, що Конфедерація вільних профспілок України не є вищестоящою профспілкою або об'єднанням по відношенню до Вільної професійної спілки "Справедливість" Сумської митниці.
Стосовно дотримання порядку звільнення позивача в частині звернення безпосередньо голови Держмитслужби України з поданням до профспілкових органів з поданням про звільнення, відповідач посилається на Положення про Державну митну службу України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 940, відповідно до якого голова Держмитслужби самостійно призначає на посаду та звільняє з посади працівників Служби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій і за погодженням з Міністерством фінансів призначає на посаду та звільняє з посади керівників регіональних митниць. Згідно з підпунктом 13 пункту 9 цього Положення з метою забезпечення належного рівня кадрового потенціалу митної служби України, Державною митною службою України винесений наказ від 23.01.2008 № 35 "Про призначення на посади та звільнення з посад". Відповідно до вимог цього наказу згідно з наказами Держмитслужби здійснюється звільнення зі служби в митних органах із всіх посад, які передбачені штатним розписом митного органу, крім посад обслуговуючого персоналу та водіїв за всіма видами трудових договорів, а також крім звільнення посадових осіб митних органів, посади яких віднесені до номенклатури посад керівника митного органу. На виконання пункту 6.1. цього Наказу Департаментом кадрової роботи Держмитслужби розроблений перелік документів, необхідних для прийняття Держмитслужбою України рішення про призначення на посаду та звільнення з неї і вимоги до їх оформлення. Даний перелік документів доведений листом Державної митної служби України від 26.01.2008 № 13/1-182-ЕП "Про перелік документів". Обов'язок щодо проведення процедури звільнення аж до видання наказу про звільнення покладений на роботодавця, тобто Сумську митницю.
Враховуючи наведені обставини, представник Сумської митниці проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити.
Представник Державної фіскальної служби України, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини неприбуття, суд не повідомив.
Заслухавши позивача, його представника, та представника відповідача-2, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач з 20 жовтня 1998 року працював в Сумській митниці Державної митної служби України. З 04 жовтня 2001 року по день звільнення працював на посадах старшого, головного інспектора по зв'язках з громадськістю, що відображено в його трудовій книжці (т. 1 а.с. 6-7). Наказом голови Державної митної служби України № 1866-К від 13.10.2009 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з 14.10.2009 року відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із введенням в дію затвердженої наказом митниці від 18.06.2009 року № 252 структури та штатного розпису Сумської митниці на 2009 рік та виведенням зі штатного розпису митниці посади головного інспектора зав'язків з громадськістю Сумської митниці, яку займав ОСОБА_1 (т. 1 а.с.58). Наказом Сумської митниці від 14.10.2009 року № 233-К доведені до відома вимоги наказу Державної митної служби про звільнення ОСОБА_1 (т. 1 а.с.46).
Вважаючи звільнення незаконним, 21 жовтня 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Так, за результатами розгляду вказаної справи, Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 р. по справі № 2а-371/10/1870 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено (т. 1 а.с. 224-228). За наслідками апеляційного і касаційного оскарження, згідно Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 р. (т. 2 а.с. 70-75) та Ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.05.2013 р. (т. 2 а.с. 97-99), рішення суду І-ї інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, позивач 02 липня 2013 р. подав заяву про її перегляд до Верховного суду України (т. 2 а.с. 109-111). Постановою Верховного суду України від 01 жовтня 2013 р. по справі № 21-319а13 (т. 2 а.с. 163-165), заяву ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.05.2013 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
За результатами нового розгляду, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року по справі № К/800/61745/13 (т. 2 а.с. 168-173), касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, Постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 р. по справі № 2а-371/10/1870 та Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановляючи вказану ухвалу, суд касаційної інстанції зазначив, що ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо наявності інших вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати ОСОБА_1, а встановили лише те, що йому була запропонована тільки посада провідного інспектора відділу організаційного та документального забезпечення, від якої позивач відмовився. Саме для з'ясування вказаного питання в судовому засіданні, справа була направлена на новий розгляд до суду І-ї інстанції.
Отже, як було встановлено під час нового розгляду справи, на переконання Сумської митниці, ОСОБА_1 згідно своєї кваліфікації міг обіймати лише посаду провідного інспектора відділу організаційного та документального забезпечення, від якої він відмовився. Інші наявні посади позивач не міг обіймати через відсутність відповідної кваліфікації та через переведення на ці посади інших працівників митниці.
Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з указаними доводами Сумської митниці, з огляду на нижченаведене.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 згаданого Кодексу трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, з системного аналізу частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України суд робить висновок, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в Постанові від 01 жовтня 2013 року по справі № 21-319а13 (т. 2 а.с. 163-165), яка, згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.
В даному випадку матеріалами справи підтверджено, що згідно Наказу Сумської митниці № 252 від 18.06.2009 р. (т. 1 а.с. 48-51) було виведено із штатного розпису митниці 34 посади, в тому числі і посада головного інспектора зав'язків з громадськість, яку обіймав позивач. Одночасно, цим же наказом було введено до штатного розпису митниці 34 посади.
Кваліфікаційні вимоги до осіб, які мали право обіймати введені посади, визначені посадовими інструкціями (т. 3 а.с. 110-205). Так, зі змісту посадових інструкцій, судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно свого кваліфікаційного рівня (т. 3 а.с. 71) міг обіймати наступні посади: головного, провідного чи старшого інспектора відділу організаційного та документального забезпечення (т. 3 а.с. 127, 138, 188, 189, 202), головного інспектора зав'язків з громадськістю (т. 3 а.с. 144), начальника чи головного інспектора сектора контрольно-перевірочної роботи (т. 3 а.с. 193, 194), старшого, провідного, головного інспектора чи заступника начальника сектора митного оформлення відділу митного оформлення № 3 (т. 3 а.с. 196-200), головного інспектора з питань захисту прав інтелектуальної власності відділу організації митного контролю (т. 3 а.с. 204).
Отже, на виконання згаданих норм Кодексу законів про працю України, попереджаючи позивача про звільнення згідно п. 1 ст. 40 Кодексу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, Сумська митниця зобов'язана була запропонувати йому всі перелічені вище посади. Але, в порушення цих норм, відповідачем-2 ОСОБА_1 була запропонована лише посада провідного інспектора відділу організаційного та документального забезпечення. Тобто, фактично звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням норм Кодексу законів про працю України
Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Вказані роз'яснення були надані виходячи зі змісту ч. 3 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент прийняття постанови Пленуму ВСУ), згідно якої в разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, та застосовувались на підставі принципу аналогії закону, оскільки в ст. 235 КЗпП України подібні норми були відсутні.
Проте, варто зазначити, що Законом України від 20.12.2005 р. № 3248-ІV "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" частина 3 статті 117 КЗпП України була виключена.
Отже, враховуючи те, що Постанова Пленуму Верховного суду України № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" була прийнята в 1992 році, останні зміни до неї вносились в 1998 році, в ній не враховані положення Закону України від 20.12.2005 р. № 3248-ІV "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", а також беручи до уваги відсутність в Кодексі законів про працю України та інших нормативних актах норм, які б визначали обов'язок зарахування заробітку за місцем нової роботи при присудженні оплати за час вимушеного прогулу, керуючись закріпленим в ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципом законності, суд вважає безпідставним зарахування заробітку отриманого ОСОБА_1 за час розгляду справи в судах, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в ухвалах від 17.12.2008 р. по справі № 6-5159св06 (т. 3 а.с. 206-208) та від 24.06.2009 р. по справі № 6-2768св09 (т. 3 а.с. 209-212), які, згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх судів України.
Таким чином, з огляду на наведене, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Так, згідно довідки Сумської митниці № 05.02/199 від 10.11.2014 р. (т. 3 а.с. 70) середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає 3 158, 13 грн., а середньоденний - 150, 39 грн. Тобто, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (з 14.10.2009 року по 12.11.2014 р.), який підлягає стягненню, складає 192 649, 59 грн. (150,39 грн. х 1281 день).
В той же час, суд не може погодитись з доводами позивача щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 перевести ОСОБА_1 на посаду провідного інспектора митного поста "Юнаківка" згідно з поданою 03.07.2009 р. заявою, оскільки ні Кодекс законів про працю України, ні інші нормативно-правові акти не містять обов'язку власника або уповноваженого ним органу переводити працівника, який звільняється у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, на іншу конкретну посаду за його вимогою.
Також, суд не може погодитись з доводами ОСОБА_1 про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 моральної шкоди в розмірі 18 718, 00 грн., з наступних підстав.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з'ясуванню факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Позивачем не доведено та не надано суду відповідні докази наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні та не наведено, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру шкоди.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача-2 перевести ОСОБА_1 на посаду провідного інспектора митного поста "Юнаківка" згідно з поданою 03.07.2009 р. заявою та стягнення з відповідача-1 моральної шкоди в розмірі 18 718, 00 грн.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
На виконання ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що за час розгляду справи в судах різних інстанцій, позивачем були понесені витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 5000, 00 грн. (т. 3 а.с. 194-195). В зв'язку з цим, на переконання суду, вказана сума витрат підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Сумської митниці Міндоходів про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати Наказ Державної митної служби України № 1866-К від 13.10.2009 р. "Про звільнення ОСОБА_1" та Наказ Сумської митниці № 233-К від 14.10.2009 р. "Про звільнення ОСОБА_1"
Поновити ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) на роботі в Сумській митниці на раніше займаній посаді.
Стягнути з Сумської митниці Міндоходів (40020, м. Суми, вул. Воровського, 24, код 38725050) на користь ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 192 649, 59 (сто дев'яносто дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 59 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 5000, 00 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3 158, 13 (три тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 13 коп. підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) С.В. Воловик
Суддя (підпис) О.В. Соп'яненко
Суддя (підпис) В.М. Соколов
З оригіналом згідно
Головуючий суддя С.В. Воловик
повний текст постанови складений 14.11.2014 р.