10 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4173/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
при секретарі судового засідання - Колодяжному Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, -
28 жовтня 2014 року позивач Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП Сурмач Л.О., відповідач) про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг в розмірі 393,22 грн.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала та повістка суду направленні відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомості про зміну свого знаходження державному реєстратору не надавав.
Згідно із ч. 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Суд дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис від 27.12.2000 року, за №С-87 /а.с.8/.
Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків №174 від 16.10.2014 року відповідач перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, як суб'єкт господарювання з 23.01.2001 року за №2 /а.с.17/.
Згідно довідки від 05.08.2014 року №19591/10/16-03-18-03 відповідач не має розрахункових рахунків, відкритих в банківських установах /а.с. 7 зворотній бік/.
Згідно розрахунку суми боргу, станом на 15.10.2014 року за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 393,22 грн., по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача виникла внаслідок того, що платником податків самостійно нараховано, проте не сплачено податкові зобов'язання згідно податкових декларацій: № 147737 від 30.01.2012 року з терміном сплати 15.03.2012 року у розмірі 45,00 грн.; № 147737 від 30.01.2012 року з терміном сплати 15.05.2012 року у розмірі 45,00 грн.; № 147737 від 30.01.2012 року з терміном сплати 15.08.2012 року у розмірі 45,00 грн.; № 147737 від 30.01.2012 року з терміном сплати 15.11.2012 року у розмірі 45,00 грн.; №1300001279 від 07.02.2013 року з терміном сплати 19.02.2013 року у розмірі 150,00 грн.; №1300001280 від 07.02.2013 року з терміном сплати 15.03.2013 року у розмірі 37,50 грн.; №1300001280 від 07.02.2013 року з терміном сплати 15.05.2013 року у розмірі 37,50 грн.; №1300001280 від 07.02.2013 року з терміном сплати 15.08.2013 року у розмірі 37,50 грн.; №1300001280 від 07.02.2013 року з терміном сплати 15.11.2013 року у розмірі 37,50 грн. /а.с.10-13/.
Проте, у строки, встановлені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, самостійно задекларовані у поданих податкових деклараціях, відповідачем в добровільному порядку в повному обсязі не сплачені.
Заборгованість відповідача по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування частково погашено у розмірі 0,60 грн. за рахунок наявної переплати, а також самостійної сплати в розмірі 93,00 грн., згідно платіжного доручення №2РЬ072441 від 07.02.2013 року.
Відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 статті 129 Податкового кодексу України відповідачу нараховано пені на суму 6,82 грн.
З огляду на викладене, станом на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом загальна сума узгодженого податкового зобов'язання 393,22 грн.
Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України та статті 67 Конституції України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Норма статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу, /п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України/.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення /п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України/.
Так, керуючись вищевикладеним, у строки визначені Податковим кодексом України на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням направлено податкову вимогу від 27.01.2014 року № 1194-17 на суму 393,22 грн., яка повернулась на адресу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" /а.с.8 зворотній бік/.
Відповідно до п. 59.1 статті. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків в порядку, встановленому для податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до п. 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З огляду на вище викладене, у відповідності до п. 58.3 ст. 58, п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Сторонами у справі доказів оскарження вказаної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень проти позову чи доказів сплати боргу суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 393 (триста дев'яносто три) грн 22 коп., на р/р 33218801700008, одержувач: УК у м. Кременчуці/м.Кременчук/ 11010500, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО: 831019.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2014 року.
Суддя Г.В. Костенко