Справа № 755/29239/14-к
"10" листопада 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014100040008432 від 05 липня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ТОВ «УНІТЕКС», розлученого, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Під час досудового розслідування, на підставі положень ст. 468 КПК України, 29.10.2014 року між ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 було укладено угоду про примирення, у рамках даного кримінального провадження, у зв'язку з чим прокурором, на виконання вимог ч. 1 ст. 474 КПК України, направлено до суду обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою.
Ухвалою суду, згідно ч. 1 ст. 314 КПК України, призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому, винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316, 474 КПК України та безпосередньо можливості затвердження укладеної угоди.
Обвинувачений, в підготовчому судовому засіданні, розуміючи наслідки затвердження угоди та права визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, просив суд затвердити угоду про примирення і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України в повному обсязі сформульованого обвинувачення та зазначив, що в повній мірі розуміє наслідки не виконання останньої, визначені ст. 476 КПК України.
Потерпілий, розуміючи наслідки укладання та затвердження даної угоди, визначені ст. 473 ч.1 п. 2 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, вважав за необхідне угоду затвердити.
Прокурор, в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені заходи.
Суд, заслухавши думку сторін угоди та прокурора, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) та закону приходить до наступного.
Статтею 468 КПК України регламентовано, що в кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно з даною угодою, її сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України визнаючи, шляхом її укладення доведеним, що останній 05 липня 2014 року, приблизно о 01 год. 15 хв., керуючи технічно справним власним автомобілем «Fiat Uno» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині б-ру Перова, в напрямку від вул. І.Микитенка в бік регульованого світлофором перехрестя з вул. С.Стальського в м. Києві.
В той час проїзну частину б-ру Перова, за перехрестям з вул. С.Стальського, по регульованому пішохідному переходу, на зелений сигнал світлофора для пішоходів, переходив пішохід ОСОБА_4 ..
Проїзна частина б-ру Перова розділена по три смуги для руху транспорту в обох напрямках. На проїзній частині нанесена дорожня розмітка 1.1; 1.5; 1.12, 1.14.3 ПДР України. Максимально дозволена швидкість на даній ділянці дороги 60 км/год.
Під час руху водій ОСОБА_5 допустив порушення вимог п.п. 2.3.б); 2.9.а); 8.7.3.е); 8.10 Правил дорожнього руху України:
- п.2.3.б) ПДР України - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 2.9.а) ПДР України - «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;
- п. 8.7.3.е) ПДР України: «Сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»;
- п. 8.10 ПДР України - «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів».
Порушення вищевказаних вимог ПДР України з боку водія ОСОБА_5 виразилось в тому, що він керував автомобілем «Fiat Uno» д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що вплинуло на швидкість його реакції, був неуважним, відволік увагу від дорожньої обстановки, опустивши голову до низу, в наслідок чого не мав змоги безпечно керувати транспортним засобом, чим проігнорував вимоги п.п. 2.3.б), 2.9.а) ПДР України.
Продовжуючи небезпечний рух та під'їжджаючи до регульованого перехрестя з вул. С.Стальського, перед яким був встановлений світлофор, який працював в автоматичному режимі, ОСОБА_5 , проігнорувавши вимоги п.п. 8.7.3.е), 8.10 ПДР України, не звернув уваги на червоний сигнал світлофора, що забороняв йому рух, і не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), або світлофором, а проїхав перехрестя, за яким передньою частиною автомобіля «Fiat Uno» д.н.з. НОМЕР_1 скоїв наїзд в правий бік тіла пішохода ОСОБА_4 , котрий в той час переходив проїзну частину б-ру Перова по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора для пішоходів, зліва направо по відношенню до руху автомобіля.
В результаті ДТП пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження: «забійна рана на фоні підшкірної гематоми тім'яно-скроневої ділянки справа», яка згідно висновку судово-медичної експертизи № 1558/Е від 25.09.2014 відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я); «закрита травма правого стегна - перелом діафіза правої стегнової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків», яка згідно висновку судово-медичної експертизи № 1558/Е від 25.09.2014 відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п.п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил".
Дана ДТП виникла з вини водія ОСОБА_5 , котрий порушив вимоги п.п. 2.3.б); 2.9.а); 8.7.3.е); 8.10 Правил дорожнього руху України.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки своїми умисними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесне ушкодження, та який, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме штраф у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 3 400 гривень.
Ініціювання та укладення угоди було здійснено у відповідності до положень ст. 469 КПК України та порушень норм останньої, у підготовчому судовому засіданні, судом не встановлено.
Безпосередньо в самій угоді про примирення викладено усі імперативні реквізити останньої, визначені ст. 471 КПК України, та доведено до відома її сторін наслідки укладення та затвердження, регламентовані ст. 473 КПК України, наслідки не виконання, визначені ст. 476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостей обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступіня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують останнє.
Підстав регламентованих п.п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України для відмовити у затвердженні угоди прокурором не було доведено та судом не виявлено.
Таким чином, судом, у підготовчому судовому засіданні, встановлено, що умови даної угоди в повній мірі відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та закону.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 та ч. 1 ст. 475 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Питання речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-374, 468-469, 471, 473-475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення укладену 29.10.2014 року між ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014100040008432 від 05 липня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 3 400 гривень на користь держави.
Речові докази: автомобіль «Fiat Uno» д.н.з. НОМЕР_1 - залишити у власності ОСОБА_5 ; DVD-диск - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12014100040008432 від 05 липня 2014 року.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених ч. 2 ст. 473 КПК України до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження.
С у д д я : ОСОБА_1