Справа № 2604/5511/2012
Ухвала
"30" жовтня 2014 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді Бірси О.В.
при секретарі Гаєвському О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про роз'яснення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.01.2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
11 січня 2013 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 2604/5511/2012, яким частково задоволено позов ПАТ «Фідобанк» (далі - Банк) про стягнення на користь останнього заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 за кредитом у розмірі 21626 гривень 68 копійок, суму заборгованості за процентами у розмірі 3797 гривень 59 копійок та судовий збір у розмірі 2154 гривні 24 копійки, а всього 217578 гривень 51 копійку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.08.2013 року у справі № 6-19524св13 дане судове рішення місцевого суду залишено без змін, у зв'язку з чим останнє набрало законної сили.
19 листопада 2013 року Дніпровський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою виправив описку в рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 11.01.2013 року, виклавши абзац резолютивної частини даного рішення у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» суму заборгованості за кредитом у розмірі 211626 гривень 68 копійок, суму заборгованості за процентами у розмірі 3797 гривень 59 копійок та судовий збір у розмірі 2154 гривні 24 копійки, а всього 217578 гривень 51 копійку».
04 грудня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва, на підставі вимог ст. 368 ЦПК України, видано два виконавчих листи на підставі рішення у справі № 2604/5511/12 (провадження № 2/755/1066/13).
24.09.2014 року заявником подано заяву про роз'яснення рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2604/5511/2012 від 11 січня 2013 року, а саме у якій частці відповідно до права на спадкування та в межах якої суми стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором кредиту № 143-Г/05 від 18.09.2007р. та судовими витратами на користь ПУАТ «ФІДОБАНК».
У судове засідання особи, які брали участь у справі не з'явилися, однак суд виходячи з положень ч. 3 ст. 221 ЦПК України, вважає за можливе розглянути заяву заявника у їх відсутність.
Як убачається з заяви заявника, необхідність у роз'ясненні рішення суду на стадії його виконання виникла у зв'язку з тим, що судом не було визначено конкретної частки відповідальності відповідачів перед банком відповідно до успадкованих часток у зв'язку із чим виникають труднощі при його примусовому виконанні.
Згідно ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, рішення суду складається з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався, а також резолютивної частини, в якій повинно бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Тобто, зі змісту ст. 221 ЦПК України випливає, що за роз'ясненням рішення суду можуть звертатися особи, які брали участь у справі, або державний виконавець у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.
В заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, оскільки припускаються різні варіанти його тлумачення.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", роз'яснення рішення, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз»яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз»ясненні рішення.
Судом у даному судовому засіданні з'ясовано, що суд ухвалив рішення яким стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість з ОСОБА_1, ОСОБА_2 за кредитом у розмірі 211626 гривень 68 копійок, суму заборгованості за процентами у розмірі 3797 гривень 59 копійок та судовий збір у розмірі 2154 гривні 24 копійки, а всього 217578 гривень 51 копійку, однак не вказавши у яких саме частинах.
При цьому, порядок пред'явлення та задоволення вимог кредиторів спадкодавця спадкоємцями визначений ст. ст. 1281, 1282 ЦК України.
Відповідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Тобто, у даному випадку рішення суду для учасників процесу є незрозумілим, а тому підлягає роз'яснення на підставі ч. 1 ст. 221 КПК України.
З копії свідоцтва про прав на спадщину за законом від 04 лютого 2011року за реєстровим № 202, слідує, що ОСОБА_2 успадкувала ? частки, а ОСОБА_1 - ? частки майна ОСОБА_3.
Рішенням, яке підлягає роз'ясненню, стягнуто заборгованість з ОСОБА_1, ОСОБА_2 за кредитом у розмірі 211626 гривень 68 копійок, суму заборгованості за процентами у розмірі 3797 гривень 59 копійок та судовий збір у розмірі 2154 гривні 24 копійки, а всього 217578 гривень 51 копійку.
За таких обставин, слід роз'яснити, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2604/5511/2012 від 11 січня 2013 року стягнуто заборгованість з відповідачів пропорційно доїх часток у спадкуванні, а саме:
- з ОСОБА_1 стягнуто 3/4 частки від загальної суми заборгованості, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 211626 гривень 68 копійок, суми заборгованості за процентами у розмірі 3797 гривень 59 копійок та судового збору у розмірі 2154 гривні 24 копійки, а саме 163183 гривні 88 копійок;
- з ОСОБА_2 стягнуто 1/4 частки від загальної суми заборгованості, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 211626 гривень 68 копійок, суми заборгованості за процентами у розмірі 3797 гривень 59 копійок та судового збору у розмірі 2154 гривні 24 копійки, а саме 54394 гривні 63 копійки.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, ухвала про роз'яснення рішення може бути оскаржена окремо від рішення суду, враховуючи, що у Рішенні КС України від 08.07.2010 р. N 18-рп/2010 у справі N 1-43/2010 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, Конституційний Суд України розтлумачив, що це положення необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції як про роз'яснення рішення, так і про відмову в роз'ясненні рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 221 ЦПК України, суд, -
Заяву Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про роз'яснення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.01.2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Роз'яснити, що за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2604/5511/2012 від 11 січня 2013 року стягнуто заборгованість з відповідачів пропорційно доїх часток у спадкуванні, а саме:
- з ОСОБА_1 стягнуто 3/4 частки від загальної суми заборгованості, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 211626 гривень 68 копійок, суми заборгованості за процентами у розмірі 3797 гривень 59 копійок та судового збору у розмірі 2154 гривні 24 копійки, а саме 163183 гривні 88 копійок;
- з ОСОБА_2 стягнуто 1/4 частки від загальної суми заборгованості, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 211626 гривень 68 копійок, суми заборгованості за процентами у розмірі 3797 гривень 59 копійок та судового збору у розмірі 2154 гривні 24 копійки, а саме 54394 гривні 63 копійки.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
С у д д я: О.В. Бірса