Справа № 755/27277/14-к
іменем України
"16" жовтня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42012110060000403 від 04 жовтня 2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, має на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст.. 89 КК України не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України, -
Під час досудового розслідування, на підставі положень ст. 468 КПК України, між старшим прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_3 , який на підставі ст. 37 КПК України наділений повноваженнями процесуального керівника у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, у рамках даного кримінального провадження, у зв'язку з чим прокурором, на виконання вимог ч. 1 ст. 474 КПК України, направлено до суду обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою про визнання винуватості.
Ухвалою суду, згідно ч. 1 ст. 314 КПК України, призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому, винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316, 474 КПК України та безпосередньо можливості затвердження укладеної угоди.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України.
Суд, заслухавши думку обвинуваченого та прокурора, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) та закону приходить до наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою, її сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України визнаючи, шляхом укладення останньої, доведеним, що останній 16.02.2013 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись в приміщенні ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко» в м. Києві по пров. Рильський, 6, під час зустрічі з представником Компанії «Філгейт Кредит Ентерпрайзес Лімітед» ОСОБА_6 , матеріали досудового розслідування відносно якого виділені в окреме провадження, з метою підробки офіційного документу, а саме договору поруки, який слугував підставою для звернення до суду загальною юрисдикції з заявою про стягнення заборгованості за договором позики та накладення арешту на нерухоме майно, надав ОСОБА_6 свої паспортні дані, які були необхідними для підробки вказаного документу, тобто наданням засобів, як співучасник злочину - пособник, сприяв вчиненню злочину.
Того ж дня, ОСОБА_6 , матеріали досудового розслідування відносно якого виділено в окреме провадження, діючи як представник Компанії «Філгейт Кредит Ентерпрайзес Лімітед», у невстановлений досудовим розслідуванням час, підготував договір поруки, сторонами якого виступили Компанія «Філгейт Кредит Ентерпрайзес Лімітед» в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , в який вніс паспортні дані останнього, а також завідомо неправдиві відомості стосовного того, що ОСОБА_4 поручився сумою у розмірі 2000 доларів США перед кредитором за виконання ТОВ «Призма Бета» зобов'язань за договором позики від 03.09.2007 року.
В подальшому, того ж дня, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко» в м. Києві по пров. Рильський, 6, отримав від ОСОБА_6 вищезазначений договір поруки та достеменно розуміючи зміст вказаного договору щодо поручительства ним сумою 2000 доларів США за виконання зобов'язань з боку ТОВ «Призма Бета» за договором позики від 03.09.2007 року, усвідомлюючи мету договору та те, що зміст договору не відповідає дійсності, підписав зазначений договір в графі «поручитель».
В подальшому, того ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Бойченка, 4 за виконання вищезазначених незаконних дій, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 грошову винагороду у розмірі 200 доларів США.
Таким чином, у підготовчому судовому засіданні, судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України оскільки він своїми умисними діями вчинив пособництво в підробленні іншого офіційного документу, який посвідчується особою, яка має право посвідчувати такий документ, з метою використання його підроблювачем.
Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), а саме за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України - штраф на користь держави у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.
При цьому, ініціювання та укладення угоди було здійснено у відповідності до положень ст. 469 КПК України та порушень норм останньої, у підготовчому судовому засіданні, судом не встановлено.
Безпосередньо в самій угоді про визнання винуватості викладено усі імперативні реквізити останньої, визначені ст. 472 КПК України, та доведено до відома її сторін наслідки укладення та затвердження, регламентовані ст. 473 КПК України, наслідки не виконання, визначені ст. 476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують останнє.
Підстав регламентованих п.п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України для відмовити у затвердженні угоди прокурором не було доведено та судом не виявлено.
Таким чином, судом, у підготовчому судовому засіданні, встановлено, що умови даної угоди в повній мірі відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та закону.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 та ч. 1 ст. 475 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Разом з тим, в підготовчому судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» з у зв'язку з тим, що він має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Прокурор не заперечував проти задоволення даного клопотання.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходить з того, що відповідно до положень ч.2 ст. 86 КК України, ч.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в України» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості є обвинувальним вироком, тобто не перешкоджає застосуванню амністіє до винної особи.
Згідно п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до злочинів невеликої тяжкості, він має на утриманні неповнолітнього сина, тобто на нього поширюється вказаний вище Закон.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», виконання цього Закону покладається на суди. Застосування амністії не допускається , якщо обвинувачений або засуджений заперечує проти цього. Обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування до нього амністії.
За таких обставин, суд приходить до висновку наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень Закону України «Про амністію у 2014 році».
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені та речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-374, 468-469, 472, 473-475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між старшим прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42012110060000403 від 04 жовтня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
На підставі ч.2 ст. 86 КК України, ч.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених ч. 2 ст. 473 КПК України до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
С у д д я: ОСОБА_1