ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" листопада 2014 р. Справа № 809/3509/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання Куриша Р.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 2 292,72 грн.,-
30.10.2014 року Державна податкова інспекція у м. Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ДПІ у м. Яремчому) звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 2 292,72 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку з фізичних осіб за період липень-грудень 2013 року у сумі 1 317,82 грн. та за період січень - квітень 2014 року у сумі 974,40 грн., а також пені у сумі 0,50 грн., нарахованої за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, що застосовані до відповідача згідно податкового повідомлення рішення № 0000761700 від 21.05.2013 року за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011-2012 роки.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, тобто у відповідності до вимог частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина 6).
За таких обставин, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.08.2009 року зареєстрований виконавчим комітетом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) (а.с.17) та 26.08.209 року взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Яремчому (а.с.8).
Судом також з'ясовано, що відповідач являється платником податку на доходи фізичних осіб та платником єдиного податку з фізичних осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1.). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3.).
Згідно підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 даного кодексу до загальнодержавних належить податок на доходи фізичних осіб.
Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 згаданого Кодексу встановлено, що до місцевих податків належить єдиний податок.
З 1 січня 2012 року правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовано главою І розділу ХІV Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, а саме, фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень (друга група).
Пунктом 293.1 статті 293 цього Кодексу встановлено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 цього Кодексу фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Судом з'ясовано, що 07.06.2013 року відповідачем подано до ДПІ у м. Яремчому заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.07.2013 року, на підставі якої його переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.07.2013 року (а.с.7).
Виходячи із обраних відповідачем видів господарської діяльності, а саме роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 віднесено до першої групи платників єдиного податку та відповідно встановлено ставку єдиного податку у розмірі - 20% розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" місячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2013 року становив 1 147,00 грн.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1 218,00 гривень.
Таким чином, ставка єдиного податку для відповідача з 01.07.2013 року становила 229,40 грн., а з 01.01.2014 року - 243,60 грн.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно пункту 295.4 статті 295 цього Кодексу сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Відповідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із не виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість зі сплати єдиного податку за період липень-грудень 2013 року у сумі 1 317,82 грн. та за період січень - квітень 2014 року у сумі 974,40 грн.
Крім того, судом встановлено, що ДПІ у м. Яремчому на підставі акта від 21.05.2013 року за № 273/17-2/НОМЕР_2, складеного за результатами камеральної перевірки своєчасності подання податкової декларації про майновий стан і доходи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000761700 від 21.05.2013 року. Згідно даного податкового повідомлення-рішення відповідачу нараховано шраф у сумі 340,00 грн. за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011-2012 роки (а.с.8-9).
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахований згідно податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 року за № 0000761700 штраф у сумі 340,00 грн. відповідачем сплачено 07.06.2014 року.
У зв'язку з наведеним, що ДПІ у м. Яремчому на виконання вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано відповідачу пеню у сумі 0,50 грн. за період з 01.06.2014 року по 06.06.2014 року.
Згідно вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" від 11.10.2013 року № 79-17, яку останнім отримано 15.10.2013 року (а.с.13).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за період липень-грудень 2013 року у сумі 1 317,82 грн. та за період січень - квітень 2014 року у сумі 974,40 грн., а також нарахованої пені у сумі 0,50 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Наявність податкового боргу підтверджується довідкою ДПІ у м. Яремчому від 20.10.2014 року за № 121/7/25-9/388, обліковою карткою платника податків - ОСОБА_1 за платежами: єдиний податок з фізичних осіб, податок на доходи фізичних осіб та іншими матеріалами справи (а.с.6,10-11, 12).
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 даного Кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пункту 95.3. статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.6 ст.128, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) в дохід держави податковий борг:
1) у сумі 0,50 (п'ятдесят) копійок на р/р 33214801700018, одержувач УДКСУ м. Яремче, код 38006907, банк: ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014;
2) у сумі 2 292 (дві тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 22 коп. на р/р 31512970700018, одержувач УДКСУ м. Яремче, код 38006907, банк: ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Главач І.А.