08 жовтня 2014 року Справа № 876/10348/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити підвищення та виплату надбавки до пенсії як реабілітованому громадянину, -
встановив :
У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача здійснити перерахунок надбавки до пенсії і проводити відповідні виплати, як політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.01.2012 року, з урахуванням попередніх виплат.
Постановою адміністративний позов задоволено частково. В чпстині позовних вимог поза межами шестимісячного строку звернення до суду залишено без розгляду. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за період з 13.05.2012 року відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вищевказане вбачається з заперечення пенсійного фонду, суть якого зводиться до наступного. Відповідач позов не визнає і зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»встановлено, що з 01.09.2008 року, громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачують замість пенсії, проводиться підвищення і відповідно така надбавка виплачується і позивачу в розмірі 43,52 грн. Окрім цього, вважає, що посилання позивача на те, що визначення розміру мінімальної пенсії за віком проводиться виходячи з рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суперечить нормі ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», де вказано, що такий застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з вищевказаним законом.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства(надалі КАС України) із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»як особа, що є членом сім'ї репресованої і згодом реабілітованої і яку було примусово переселено.
Відповідно до п. «г»ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 відсотків, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, підвищення до пенсії в розмірі 43 грн. 52 коп., яке щомісячно виплачується відповідачем позивачу як члену сім'ї репресованої і згодом реабілітованої особи і яку було примусово переселено, виплачується у розмірі меншому, ніж передбачено законом.
З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу, як особі, що є членом сім'ї політично репресованого і реабілітованого і яку було примусово переселено, застосуванню підлягає п. «г»ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 15 травня 1992 року, з наступними змінами і доповненнями, а не постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок) є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, оскільки відповідач без законних підстав не здійснив виплату належної соціальної виплати, чим порушує законні права позивача, слід визнати таку бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії позивачу як особі, яка є членом сім'ї політично репресованого і згодом реабілітованого, будучи примусово виселеною протиправною та зобов'язати відповідача усунути порушення прав позивача шляхом проведення нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину в розмірі, передбаченому п. «г»ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 13.05.2012 року.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова - залишити без задоволення.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2012 року у справі № 2а-1304/10373/12 у справі за позовом ОСОБА_1 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді : Р.Й. Коваль
Н.М. Судова-Хомюк