03 листопада 2014 р. Справа № 539/2705/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бартош Н.С. , Бондара В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.08.2014р. по справі № 539/2705/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
11.08.2014 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі - відповідач),в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати позивачу пенсії відповідно до довідки від 22.07.2014 року №30; зобов"язати відповідача перерахувати та сплачувати позивачу пенсію відповідно до довідки від 22.07.2014 року №30, яка видана ПП "Лубенське АТП-15309", починаючи з 22.07.2014 року з урахуванням сплаченого.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 серпня 2014 року позов задоволено.
Визнані протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до довідки від 22.07.2014 року №30.
Зобов"язано відповідача перерахувати та сплачувати позивачу пенсію відповідно до довідки від 22.07.2014 року №30, яка видана ПП "Лубенське АТП-15309", починаючи з 22.07.2014 року з урахуванням сплачених сум.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 серпня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кататстрофи", фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач має статус ліквідатора аврії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда П групи внаслідок захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково.
Позивач знаходиться на пенсійному обліку та є отримувачем пенсії по інвалідності.
22.07.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсію на підставі довідки №30, виданої ПП "Лубенське АТП" від 22.07.2014 року.
02.08.2014 року відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно до ч.4 ст.15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
У відповідності до ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.
Пункт 7 згаданої вище постанови зазначає, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Матеріали справи свідчать про те, що підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії відповідно до наданої ПП "Лубенське АТП" довідки № 30 від 22.07.2014 року, стали те, що дана довідка не містить розрахунку сум включених в довідку та обчислення проведено з порушенням норм чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що згідно з довідкою №30 від 22.07.2014 року позивач за роботу в населених пунктах зони відчуження ( військові збори) з 01.06.1986 р. по 04.09.1986 р. за місцем роботи Лубенське АТП №15309 на посаді водія 3 класу виплачена заробітна плата в сумі 3769,46 крб. із врахуванням коефіцієнта 2; 3; 4, згідно з постановою КМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. №207-7 і постанови КМ України від 22.09.2004 р. № 1240 оплата по підвищених тарифних ставках /посадових окладах/ з урахуванням зони безпеки проведена виходячи з встановленого 6-ти годинного робочого дня і 7-денного робочого тижня.
Перерахунок заробітної плати позивачу був здійснений на підставі виданого по ПП Лубенське АТП №15309 наказу № 15 від 22.07.2014.
Участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році підтверджена наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії А № 126248.
Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 5 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195) провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки, встановленої за основний місцем роботи
Таким чином ПП «Лубенське АТП-15309» вірно визначена кратність із врахуваннях: розсекреченої постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N207-7.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. №665- 195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій : установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії: в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. 964 - у III, II, І зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильсько: АЕС» передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт - пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7»
Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Раді; Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці.
Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 жовтня 1986 року № 153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 19- року № 524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.
Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про правонаступників України» вказані нормативні акти не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України, іншими нормативними актами порядок та умовк оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, не передбачені, у зв'язку з чим вони є діючими на теперішній час.
Виходячи із вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Разом з тим, колегія суддів зауважує на те, що позивач обмежив свої позовні вимоги визнанням протиправними дій відповідача, тоді як за результатами розгляду його заяви прийнято рішення від 02.08.2014 року №53/Н-02.
Колегія суддів вважає можливим застосувати правила статті 11 КАС України, яка каже,що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять та скасувати рішення відповідача від 02.08.2014 року №53/Н-02.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, та скасування судового рішення в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати позивачу пенсії відповідно до довідки від 22.07.2014 року №30, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.08.2014р. по справі № 539/2705/14-а скасувати в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до довідки від 22.07.2014 року №30 .
В цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 02.08.2014 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії .
В іншій частині постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської обалсті від 29ж08.2014 року по справі №539/2705/14-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бартош Н.С. Бондар В.О.