"22" вересня 2014 р. справа № 183/672/14-а (2-а/183/122/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
розглянувши в письмовому провадженні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та в Новомосковському районі Дніпропетровської області на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та в Новомосковському районі Дніпропетровської області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та в Новомосковському районі Дніпропетровської області, в якому просила визнати незаконним рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та в Новомосковському районі Дніпропетровської області від 15 червня 2013 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та в Новомосковському районі Дніпропетровської області призначити позивачу пенсію відповідно до ст. 6 Закону України « про пенсійне забезпечення» та ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб та деяких інших осіб», зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та в Новомосковському районі Дніпропетровської області виплатити позивачеві суму невиплаченої пенсії за весь період, починаючи з моменту досягнення мною пенсійного віку.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Пенсійний фонд України діє на підставі положення про Пенсійний фонд України, затверджений Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, та здійснює згідно п.7 Положення свої повноваження безпосередньо через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до п.3 Положення основним із завдань пенсійного фонду України є ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, вказаним положенням визначається вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ,дівоче прізвище Табулінська, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковськ від 13 липня 2009 року № 525 позивач є учасником бойових дій. Згідно копії трудової книжки позивача, ОСОБА_1 18 грудня 1985 року звільнена від займаної посади медичної сестри 9-ї міської лікарні м. Кривого Рогу в зв'язку з відбуттям на роботу до Радянських військ, які знаходяться за кордоном. 23 грудня 1985 року позивача прийнято медичною сестрою психічного відділення військової частини ПП 94777. 17 травня 1986 року позивачем прийнято присягу . 09 лютого 1988 року позивача звільнено за сімейними обставинами згідно ст. 32 Кодексу про працю законів України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового кладу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, зобов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно статті 58 Конституції України передбачено, що Закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують бо скасовують відповідальність особи. Виходячи з положень вказаної статті Конституції України, Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» не може регулювати відносини, що виникли до набрання ним чинності.
Спірні відносини підлягають врегулюванню Законом СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12 жовтня 1967 року.
Відповідно до ст.16 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12 квітня 1967 року, жінки у віці від 19 до 40 років, що мають медичну чи іншу спеціальну підготовку, можуть бути взяті в мирний час на військовий облік, залучені учбових зборів, а також прийняті в добровільному порядку на дійсну військову службу.
Згідно п.6 Постанови Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР 59-27 від 17 січня 1983 року «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їхнім сім'ям» дія пунктів 1-5 :вказаної постанови розповсюджується відповідно на військовослужбовців і на робітників і службовців, які виконують інтернаціональний обов'язок в інших країнах, яких ведуться бойові дії.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що поняття військовослужбовець та службовець Радянської Армії, який працював на посаді медичної сестри, учасник бойових дій за своїм змістом і статусом є ідентичними, таким чином, позивач має право на призначення дострокової пенсії.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються викладеними вище нормами законодавчих актів та встановленими обставинами справи, а отже відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та в Новомосковському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай