23 жовтня 2014 рокусправа № 804/8627/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року у справі №804/8627/14 за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в якому просило стягнути з Відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 57377900.00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 17213.37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Також заявник апеляційної скарги зазначив, що Відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення фонду на підставі ст.20 Закону України №875-XII, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів, а не обов'язок по їх безпосередньому рацевлаштуванню. В даному випадку, Відповідачем було застосовано всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів на підприємстві та виконано вимогу чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів, що свідчить про відсутність підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 57377900.00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 17213.00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст..17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда
За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця..
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до нормативу, Відповідач створив місця для працевлаштування інвалідів на підприємстві у кількості 1213 одиниць, з яких 422 місця були зайнятими інвалідами, а 791 залишалось незайнятим.
Тобто, в даному випадку, Відповідачем було виконано вимоги приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щодо створення нормативу робочих місць для інвалідів.
Однак, згідно з частиною 3 статті 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною 3 статті 181 Закону встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Отже, приписами чинного законодавства встановлено, що до обов'язків підприємства пов'язаних з працевлаштуванням інвалідів входить не тільки створення робочих місць для інвалідів, але і інформування держави про наявність таких місць шляхом подання щорічної звітності до Фонду соціального захисту інвалідів та щомісячної звітності до районного центру зайнятості.
В свою чергу, частиною 1 статті 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, року сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати навідповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється відповідно до Закону, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Водночас, частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2013 року Відповідачем було подано до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, в якому Відповідачем було самостійно визначено, що на підприємстві у 2013 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 30324 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 422 особи, загальна кількість місць створених відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» становить 1213 одиниць.
Також, Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Криворізького міського центру зайнятості протягом 2013 року подавалися звіти форми 3-ПН про наявність вакансій станом на 16.01.2013 року, на 21.01.2013 року, на 31.01.2013 року, на 21.02.2013 року, на 26.02.2013 року, на 01.03.2013 року, на 19.03.2013 року, на 29.03.2013 року, на 03.04.2013 року, на 16.04.2013 року, на 22.04.2013 року, на 08.05.2013 року, на 17.04.2013 року, на 24.05.2013 року, на 03.06.2013 року, на 17.06.2013 року, на 02.07.2013 року, нам 11.07.2013 року, на 26.07.2013 року, на 30.07.2013 року, на 30.07.2013 року, на 05.08.2013 року, на 12.08.2013 року, на 21.08.2013 року, на 28.08.2013 року, на 12.09.2013 року, на 19.09.2013 року, на 27.09.2013 року, на 04.10.2013 року, на 11.10.2013 року, на 17.10.2013 року, на 24.10.2013 року, на 31.10.2013 року, на 11.11.2013 року, 15.11.2013 року, на 19.11.2013 року, на 22.11.2013 року, на 29.11.2013 року, на 06.12.2013 року, на 13.12.2013 року, на 17.12.2013 року, на 20.12.2013 року, на 30.12.2013 року.
Крім того, Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» зверталось додатково щомісячно з листами до управління праці і соціального захисту населення, в яких надавало інформацію про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Зокрема, листом від 08.01.2013 року № 05-26 Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомило, що в січні 2013 року може працевлаштувати інвалідів в кількості 1245 чоловік на існуючі вакансії підсобного робітника(інваліда). Листом від 08.02.2013 року № 05-390 відповідач повідомив про наявність 1245 вакансій для працевлаштування інвалідів, листом від 02.04.2013 року № 05-1135 - 1183 вакансії, листом від 03.05.2013 року № 1696 - 1241 вакансії , листом від 07.06.2013 року № 05-2290 - 1186 вакансій, листом від 04.07.2013 року № 05-2675 - 1185 вакансій, листом від 08.08.2013 року № 05-3487 - 1178 вакансій, листом від 06.09.2013 року № 05-3882 - 1186 вакансій, листом від 15.10.2013 року № 05-4331 - 1155 вакансій, листом від 22.11.2013 року № 05-4798 - 1151 вакансій, листом від 10.12.2013 року № 05-5039 - 1146 вакансій
Суд апеляційної інстанції зазначає, що до обов'язків підприємства відноситься створення робочих місць для інвалідів, яке не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, оскільки такий обов'язок покладено на фонд соціального страхування інвалідів та Державну службу зайнятості. До обов'язків підприємств відноситься інформування Фонду соціального захисту інвалідів шляхом подання щорічної звітності та районного центру зайнятості шляхом подання щомісячної звітності.
В даному випадку Відповідач належним чином інформував Фонд соціального захисту інвалідів шляхом подання щорічної звітності та районний центр зайнятості шляхом подання щомісячної звітності, що підтверджується вищенаведеними фактами.
Отже, Відповідач у 2013 році здійснив всіх залежних від нього заходів по працевлаштуванню інвалідів на створені ним вакантні робочі місця, а саме він інформував державу про створені ним робочі місця для працевлаштування інвалідів шляхом, що свідчить про відсутність протиправного характеру в його діях.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з Відповідача суми адміністративно-господарських 57377900.00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 17213.37 грн..
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, ст. 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року у справі №804/8627/14 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко