18 вересня 2014 рокусправа № 808/806/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року по справі № 808/806/13-а за адміністративним позовом приватного підприємства «Енергія-Сервіс» до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень, -
Приватне підприємство «Енергія-Сервіс» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002152211 від 11.10.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відповідачем протиправно, без наявних на те підстав, зроблено висновок про порушення Позивачем приписів пов'язаних з формуванням податкового кредиту та витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, оскільки товари та послуги, що отримані, від ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь» підтверджуються належним чином сформованими первинними документами та використовуються ним в господарській діяльності.
Також Позивач зазначив, що жодною нормою Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено право платника податку на віднесення сплачених ним сум до валових витрат в залежність від декларування або недекларування своїх податкових зобов'язань іншими платниками податку
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення №0002152211 від 11.10.2012 року.
Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення було прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України, а відтак підстави для його скасування відсутні.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Енергія-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 23794534) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2009 року, на підставі якої був складений Акт від 28.09.2012 № 238/22-1108/23794534.
В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:
- . 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, внаслідок чого підприємством ПП «Енергія-Сервіс» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 414 147,00 грн., в т.ч. по періодам: III квартал 2009 у сумі 110 989,00 грн., IV квартал 2009 у сумі 142 861,00 грн., 2009 рік у сумі 253 850,00 грн., I квартал 2010 у сумі 40 256,00 грн., II квартал 2010 у сумі 60 650,00 грн., півріччя 2010 у сумі 100 906,00 грн., III квартал 2010 у сумі 59 391,00 грн., III квартали 2010 у сумі 160 297,00 грн., 2010 рік у сумі 160 297,00 грн.;
- п.1.7 ст.1, п.п.7.2.3, п.7.2.6. п.7.2., п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством ПП «Енергія-Сервіс» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 327272.00 грн. в т.ч.по періодам:
- липень 2009 року на суму 5500.00 грн.;
- серпень 2009 року на суму 32750.00 грн.;
- вересень 2009 року на суму 50541.00 грн.;
- жовтень 2009 року на суму 31876.00 грн.;
- листопад 2009 року на суму 50440.00 грн.;
- грудень 2009 року на суму 29976.00 грн.;
- лютий 2010 року на суму 10993.00 грн.;
- березень 2010 року на суму 19946.00 грн.;
- квітень 2010 року на суму 27192.00 грн.;
- червень 2010 року на суму 20545.00 грн.;
- липень 2010 року на суму 47513.00 грн.;
На підставі зазначеного Акту Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0002152211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 517 683,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 414 147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 103 536,75 грн.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0002152211 залишено без змін, а скарга ПП «Енергія-Сервіс» - без задоволення.
Правомірність винесення податкового повідомлення рішення № 0002152211 від 11.10.2012 є предметом спору, переданий на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб та винесення податкових повідомлень рішень, стали висновки податкового органу про укладення Позивачем правочинів з та ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь» які не мали реального характеру.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками податкового органу з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.5.1. ст..5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, дійсність яких підтверджується відповідними первинними документами.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь».
Однак, надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалось реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначені податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених.
Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь»..
Із матеріалів справи вбачається, що між ПП «Енергія-Сервіс» та ТОВ «Жестен» укладено договір № 160310/02 від 16.03.2010, відповідно до умов якого ТОВ «Жестен» (продавець) зобов'язується здійснити постачання, а ПП «Енергія-сервіс» (покупець) прийняти електромонтажну продукцію і здійснити розрахунки.
Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується Актом та виписками з банку, які містяться в матеріалах справи. Позивачем на виконання вказаного договору надані податкові накладні, видаткові накладні.
В свою чергу, між ПП «Енергія-Сервіс» та ТОВ «ТД «Мінресурс» укладено договір № 0801/01 від 01.08.2009, відповідно до умов якого ТОВ «ТД «Мінресурс» (продавець) зобов'язується здійснити постачання, а ПП «Енергія-сервіс» (покупець) прийняти електромонтажну продукцію і здійснити розрахунки.
Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується Актом та виписками з банку, які містяться в матеріалах справи. Позивачем на виконання вказаних договорів надані податкові накладні, видаткові накладні.
На підтвердження отримання товару від ТОВ «Жестен», ТОВ «ТД «Мінресурс» до матеріалів справи надано витяг з журналу реєстрації довіреностей.
Згідно з умовами договорів (п. 4.1), укладених ПП «Енергія-Сервіс» з ТОВ «Жестен» та ТОВ «ТБ «Мінресурс», поставка товару здійснюється на умовах DDU поставка на склад покупця або за узгодженням сторін на умовах ЕХW франко-склад продавця відповідно до правил Інкотермс 2000. Судом встановлено, що поставка товару здійснювалася на умовах DDU, а саме: продавець надав товар в розпорядження покупця в названому місці призначення та поніс всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до цього місця. Отже, ПП «Енергія-Сервіс» не укладало договорів перевезення та не несло витрат по транспортуванню товару.
Також, до матеріалів справи надано докази на підтвердження наявності приміщень для зберігання товару у ПП «Енергія-сервіс». Відпуск придбаного товару зі складу у виробництво та знаходження товару на складі підтверджується наступними документами: накладними на внутрішнє переміщення: № ПМ-0000105 від 17.08.2009; № ПМ-0000123 від 30.10.2009; № ПМ-0000144 від 01.12.2009; № ПМ-0000153 від 25.12.2009; № ПМ-0000010 від 17.03.2010; № ПМ-0000015 від 08.04.2010; приходною накладною № ПН-0000283 від 30.11.2009; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за період 30.11.2009 - 18.02.2013.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Цоколь» судом встановлено, що ПП «Енергія-сервіс» відповідно до договорів № 09/09-к від 20.03.2009, № 0709/01 від 01.07.2009, № 0801/02 від 01.08.2009, № 0801/03 від 01.08.2009, № 3010/01 від 30.10.2009 придбавало комплекс електричних, монтажних, налагоджувальних робіт у ТОВ «Цоколь».
Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується Актом та виписками з банку, які містяться в матеріалах справи. Позивачем на виконання вказаних договорів надані податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт. Крім того, до матеріалів справи надано ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаною зі створенням об'єктів архітектури, видану ТОВ «Цоколь» строком дії з 27.02.2009 р. по 04.08.2011 р.
Використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності позивача підтверджується первинними документами на будівництво об'єктів, зокрема:
- «Культурно-туристичний комплекс по вул. Тбіліській, м. Запоріжжя», замовник - ТОВ «Інвестоптим», підрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: приймально-здавальним актом № 3 від 30.06.2010, довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в; Замовник - ТОВ «Содеко», генпідрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в;
- ВАТ «Завод напівпровідників», генпідрядник - ТОВ НПП «Променергоремонт», субпідрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в;
- КП «Облводоканал», замовник - КП «Облводоканал», субпідрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в.
Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).
Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.
Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.
Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь», а тому податкове повідомленні рішення №0002152211 від 11.10.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо посилання Позивача про обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження здійснення зазначених господарських операцій, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, а тому є безпідставним твердження відповідача, що відсутність товарно-транспортної накладної, вказує на те, що господарські операції з поставки товару не здійснювалась..
Отже, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для визначення операції з вказаними контрагентами позивача такими що не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на прибуток підприємств, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.
На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року по справі № 808/806/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим