06 листопада 2014 м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Перепелюк Л.М., Одинака О.О.
секретар: Кусяк М.Д.
за участю прокурора Балук О.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ісопеску К.І.
розглянувши апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 серпня 2014 року у цивільної справі за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,-
ОСОБА_3,в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
Просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 50 000 грн. на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди та 8 000 грн. матеріальної шкоди, а також зобов'язати Державне казначейство України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України вищевказану суму для зарахування її на вказаний ним рахунок.
Посилався на те, що його несправедливо та незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, а також незаконно застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Позивач пройшов важкий
№ 22ц-1392/14 головуючий по 1 інстанції Слободян Г.М.
Категорія: 33 доповідач Кулянда М.І.
судовий шлях і випробування, внаслідок чого зазнав душевних страждань. Через перебування в ув'язненні він був позбавлений можливості надавати посильну матеріальну допомогу його мамі і сестрі-інваліду, що постійно викликало у нього душевні переживання і принижувало його гідність.
Після звільнення з-під арешту йому довелося витрачати значні зусилля для працевлаштування, оскільки по місцю проживання, у зв'язку із проведенням 14 жовтня 2008 року обшуку, його односельчанам було відомо про розслідування відносно нього кримінальної справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2014 року прийнято судом відмову від заявлених позовних вимог ОСОБА_3, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди, в зв'язку з незаконним застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та незаконним засудженням, з відповідним зменшенням суми, яка підлягає стягненню за завдану моральну шкоду до 50 000 грн. та провадження у цій частині по справі за вищезазначеним позовом закрито.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 до Державного казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, незаконними рішеннями суду задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 32 358 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового слідства, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
Зобов'язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_3 з єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України 32 358 грн. 00 коп.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
На дане рішення Державною казначейською службою України подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 309 ч. 1 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:
- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
- невідповідність висновків суду обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом установлено, що 14 жовтня 2008 року СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області відносно позивача порушена кримінальна справа за ст. 205 ч.2 КК України.
Того ж числа ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року) та 16 жовтня 2008 року Шевченківським районним судом м. Чернівці йому обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Відповідно до ст. 155 КПК України (в редакції 1960 року) взяття під варту як запобіжний захід застосовувався в справах про злочини, за які законом передбачалось покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід міг бути застосований в справах про злочини, за які законом передбачалось покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.
Санкція покарання за ст. 205 ч.2 КК України станом на час обрання судом ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту становила - позбавлення волі від трьох до п'яти років. Зміни до вказаної статті щодо гуманізації кримінального покарання було прийнято 15 листопада 2011 року.
При цьому, кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за ст. 209 ч.3 КК України порушена 27 листопада 2008 року, тобто під час перебування останнього під вартою.
Зазначені кримінальні справи були об'єднані в одне провадження. В ході судового розгляду кримінальної справи дії ОСОБА_3 були перекваліфіковані з ч.2 ст. 205 КК України на ч.1 ст. 205 КК України.
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 грудня 2010 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України та призначено міру покарання у вигляді 2-х років обмеження волі.
За ч.3 ст. 209 КК України - виправдано.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 було змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу і звільнено останнього з - під варти із зали суду негайно.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 01 березня 2011 року вказаний вирок суду було скасовано і справу направлено на додаткове розслідування.
В ході проведення додаткового розслідування зазначеної кримінальної справи постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 28 березня 2011 року припинено кримінальне переслідування відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст.209 КК України.
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2011 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, але враховуючи те, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказаною статтею сплинули, ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2012 року на підставі ст. 74 ч.5 КК України його було звільнено від покарання, що не є реабілітуючою підставою.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що підлягає відшкодування шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок:
- незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
- незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
- незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
- постановлення виправдувального вироку суду;
- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
- закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
- закриття справи про адміністративне правопорушення.
Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 11 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.
За правилами ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначено ст. 13 цього Закону.
Отже, право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації.
Таким чином, факт не підтвердження в суді однієї із кваліфікуючих ознак злочину, чи певного епізоду злочинної діяльності не свідчить про незаконність притягнення особи до кримінальної відповідальності та не тягне за собою права на відшкодування шкоди в порядку ст. 1176 ЦК України, оскільки, будучи фактично притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, без застосування судом покарання, в силу збігу строків давності, не свідчить про повну реабілітацію.
Особа, стосовно якої закрито кримінальне провадження за нереабілітуючими підставами, тобто такими, які означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається, не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі кримінального провадження.
Проте зазначені положення законодавчих актів судом першої інстанції враховані не були.
Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2014 року прийнято судом відмову від заявлених позовних вимог ОСОБА_3, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди в зв'язку з незаконним застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та незаконним засудженням, провадження у цій частині по справі за вищезазначеним позовом закрито (а.с.86 ).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення відшкодування в порядку ст. 1176 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 серпня 2014 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: