копія
06 листопада 2014 р. Справа № 804/16667/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача представника третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_5 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
13.10.2014 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції повернути виконавчий документ стягувачу без виконання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_2, та на яку звернуто стягнення, є постійним та єдиним місцем проживання позивача. Згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на зазначене вище нерухоме майно позивача не може бути звернуто примусове стягнення. Позивач звернувся із заявою до відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання на підставі п.9. ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», однак відповідач протиправно відмовив позивачу у задоволенні його заяви.
Ухвалою суду від 14.10.2014 року відкрито провадження у адміністративній справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказуючи на те, що позивач має на праві власності інше нерухоме майно - частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, та яке використовується останнім як місце постійного проживання. Також відповідач наголосив на тому, що станом на день розгляду звернення позивача, а саме: станом на 01.10.2014 року у реєстрі прав ласності було чинною інформація про наявність у позивача права власності на дві квартири.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Письмових пояснень не надала.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
Щодо підсудності справи Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 44344086 від 11.08.2014 року, у якому боржником є позивач, виконавче провадження відкрито з приводу виконання виконавчого напису нотаріуса від 17.02.2014 року № 559.
Згідно п.5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса (частина п'ята статті 82 Закону України "Про виконавче провадження") .
За вказаних обставин справа з урахуванням вимог статей 18 та 19 КАС України підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Судом під час розгляду справи встановлено, що третя особа подала 07.08.2014 року до відповідача заяву про примусове виконання виконавчого документу - виконавчого напису нотаріуса № 559 від 17.02.2014 року.
Згідно виконавчого напису нотаріуса № 559 від 17.02.2014 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи, запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, що належить позивачу на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_2, для погашення боргу у розмірі 1 181 102,45 грн. перед третьою особою.
Судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_2 знаходиться у іпотеці згідно договору іпотеки від 26.09.2005 року для забезпечення виконання зобов'язання позивача перед третьою особою згідно укладеного кредитного договору.
11.08.2014 року відповідач відкрив виконавче провадження ВП № 44344086 та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_2, яка належить позивачу, у межах суми звернення стягнення 1 181 102,45 грн. та заборонив здійснювати відчуження позивачу будь-якого майна, яке належить позивачу, у межах суми звернення стягнення 1 181 102,45 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.09.2014 року про повернення виконавчого документу стягувану без виконання.
Заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_2, та на яку звернуто стягнення, є постійним та єдиним місцем проживання позивача. Згідно Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на зазначене вище нерухоме майно позивача не може бути звернуто примусове стягнення.
Відповідач листом від 01.10.2014 року № 45997 повідомив позивача по відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувану згідно п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
У п.3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, вказано, що при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.
Суд зазначає, що 07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у відповідності до якого протягом його дії:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що квартира АДРЕСА_2, яка належить позивачу на праві власності, знаходиться у іпотеці для забезпечення виконання зобов'язань позивача за споживчим кредитом у іноземній валюті, наданим йому третьою особою, що підтверджується копією договору іпотеки, що знаходиться у матеріалах справи, та поясненнями позивача та третьої особи, які були надані у судовому засіданні.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач до 11.09.2014 року мав на праві власності інше нерухоме майно, а саме: 1/3 квартири АДРЕСА_1, яку відчужив (подарував) своїй матері - ОСОБА_6, згідно договору дарування від 11.09.2014 року, який посвідчений нотаріально та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також судом встановлено, що позивач 16.09.2014 року змінив місце постійного проживання, а саме: змінив місце реєстрації постійного проживання з квартири АДРЕСА_1, та квартиру квартира АДРЕСА_2.
Згідно ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Судом встановлено, що на момент початку примусового виконання виконавчого документу, тобто станом на 19.08.2014 року, та на момент звернення стягнення на заставлене майно позивача (накладення на майно арешту) у останнього у власності знаходилось інше житлове нерухоме майно, а саме: 1/3 квартири АДРЕСА_1, у якому позивач мав зареєстроване місце проживання.
За вказаних обставин судом встановлено, що позивач фактично штучно створив ситуацію, за наявності якої на нього може розповсюджуватися Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
У відповідності до ч.3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
На підставі викладеного судом встановлено правомірність дії відповідача під час розгляду заяви позивача від 18.09.2014 року про повернення виконавчого документу стягувану без виконання.
Таким чином, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Одночасно судом відхиляються посилання відповідача на Інформаційну довідку з Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців № 73033266 від 14.10.2014 року, оскільки Реєстр прав власності на нерухоме майно станом на день розгляду справи вже не діє; замість його функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до статті 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладають на позивача.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2014 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 06.11.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка