13.10.2014 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі судді - доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , з участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11 кп/777/350/14, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070060000448 від 20.04.2014 року, за апеляційною скаргою прокурора Берегівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2014 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, судимого 08.05.2014 року Берегівським районним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і 6 місяців з покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 залишений попередній - особисте зобов'язання.
ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що 19 квітня 2014 року близько 1-ої години напроти будинку АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «NOKIA N-8» потерпілої ОСОБА_9 вартістю 2500 грн., спричинивши останній матеріальної шкоди на вказану суму.
В апеляції прокурор, не оспорюючи правильності викладених у вироку висновків про обставини події, доведеність вини ОСОБА_6 та кваліфікацію його дій, порушує питання про скасування вироку через м'якість призначеного покарання і постановлення нового вироку, за яким призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Стверджує, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину і даним про особу ОСОБА_6 , який вироком Беревіського районного суду від 08.05.2014 року притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 186 КК України, висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, ніде не працює. Просить допитати в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6 та дослідити характеризуючі його особу дані.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просить вирок суду скасувати і призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши докази, що характеризують особу обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши судові дебати та останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та правильності кваліфікації діяння прокурор, як видно зі змісту апеляції, не оспорює, тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, які регламентують перевірку справи в межах апеляції, такі апеляційним судом не перевіряються.
Винуватість обвинуваченого, за встановлених місцевим судом обставин підтверджується сукупністю зібраних у справі, дослджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.
Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, є правильною.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 врахував позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання (а.с.24), повне визнання ним вини у кримінальному правопорушенні ,з власної ініціативи відшкодування потерпілій ОСОБА_9 спричиненої матеріальної та моральної шкоди, що свідчить про критичну оцінку винним своїх дій, відсутність в потерпілої будь-яких претензій до обвинуваченого, про що остання стверджує у заяві від 10.07.2014 року (а.с.13), а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Дані про особу ОСОБА_6 , конкретні обставини провадження, характер діяння та обстановка вчинення кримінального правопорушення, яке є ненасильницьким грабежем, у своїй сукупності істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину та ступінь небезпечності винної особи для суспільства і свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та дали суду першої інстанції підстави для застосування щодо нього ст. 75 КК України.
Обране ОСОБА_6 покарання зі звільненням від покарання з випробуванням з іспитовим строком слід визнати таким, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Що стосується посилань прокурора на факт засудження ОСОБА_6 вироком Берегівського районного суду від 08.05.2014 року за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу (а.с. 28), як на обставину, що вказує на необхідність призначення останньому суворішого покарання, то така не являється підставою до цього, так як ОСОБА_6 штраф сплатив 20.05.2014 року і є таким, що відбув дане покарання.
Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання надмірно м'яким і призначення йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, як про це йдеться в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Інших обґрунтованих доводів щодо незаконності постановленого відносно ОСОБА_6 судового рішення в апеляції не наведено.
За таких обставин, доводи прокурора про те, що суд призначив ОСОБА_6 зам'яке покарання не заслуговують на увагу, тому вирок слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України , апеляційний суд
апеляцію прокурора Берегівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2014 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді