22-ц/775/271/2014(м)
0541/4289/2012
18 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Кочегарової Л.М., Мальцевої Є.Є.,
при секретарі Костомановій А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2013 року,-
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову про розірвання договору поставки вікон та стягнення їхньої вартості - 4 800 грн. та неустойки - 5 664 грн.
Ухвалою апеляційного суду від 18 лютого 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 грудня 2013 року залишено без зміни.
При розгляді даної справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку, що судом допущені порушення норм процесуального права, які не відповідають завданням цивільного судочинства і на які необхідно звернути увагу голови Приморського районного суду м. Маріуполя та суддів цього суду з метою вжиття заходів для запобігання подібних порушень у подальшому.
Відповідно до ч.1 ст.211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
Згідно зі ст. 320 ЦПК України, апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд може також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.
З матеріалів справи вбачається, що справа знаходилася в провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя з 22 вересня 2011 року.
2 березня 2012 року по справі було постановлено заочне рішення, яке скасоване 25 травня 2012 року. Після скасування заочного рішення справа розглядалася судом на протязі 1 року 6 місяців.
З моменту прийняття рішення про скасування заочного рішення вперше відбулося судове засідання по розгляду справи по суті тільки 12 липня 2012 року.
19 липня 2012 року у справі була призначена судова будівельно - технічна експертиза.
З липня 2012 року жодного нагадування про прискорення виконання ухвали суду та надіслання висновку експертизи суду матеріали справи не містять.
13 березня 2013 року висновок експертизи надійшов до суду. Між тим, справа була призначена до розгляду тільки на 3 червня 2013 року, яке не відбулося у зв'язку з неявкою сторін.
В наступному було проведено 7 судових засідань, з яких тільки три засідання по розгляду справи по суті. 24 грудня 2013 року було постановлено рішення, в той час, як справа не викликала ніяких труднощів.
Колегія суддів вважає, що суд допустив необґрунтовану тяганину при розгляді даної справи, що не відповідає вимогам процесуального права щодо розумності строків розгляду справ та свідчить про порушення п. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи в розумні строки.
Керуючись ст.ст.211,320 ЦПК України, колегія суддів
Про викладене довести до відома голови Приморського районного суду м. Маріуполя Лузана В.В. та звернути увагу суддів цього суду на неприпустимість зазначених порушень норм процесуального права у подальшому.
Судді