іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_7
суддів ОСОБА_8 ОСОБА_9
за участю прокурора ОСОБА_10
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 червня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Первомайського міського суду Луганської області від 29 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 08 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1.
Цим вироком, з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого,
- за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до вимог ч.5 ст.74, 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Як указано у вироку суду, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
11 березня 1996 року близько 23 год 15 хв ОСОБА_1 разом із особою, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку із смертю, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в районі будинку №21 по вул. Театральна м.Первомайська біля ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що лежали на землі, яким вони раніше спричинили тілесні ушкодження, за пропозицією ОСОБА_1 вступили між собою в попередню змову спрямовану на відкрите викрадення майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Реалізуючи вказаний злочинний намір ОСОБА_1 та особа, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку із смертю, з корисливих понукань, усвідомлюючи, що їх дії очевидні для ОСОБА_2, діючи узгоджено між собою зняли потерпілих із метою викрадення їх особисті речі.
При цьому особа, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку із смертю, діючи узгоджено з ОСОБА_1, відкрито викрала майно, належне ОСОБА_3, на загальну суму 70 грн. ОСОБА_1, діючи узгоджено з особою, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку із смертю, відкрито викрав належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 125 грн. У ході вчинення вказаних злочинних дій ОСОБА_1 та особа, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку із смертю, були помічені співробітником Первомайського МВ УМВС дільничним інспектором міліції ОСОБА_5, який заявивши, що він є співробітником міліції, і вимагав припинити протиправні дії, спрямовані на викрадення чужого майна. ОСОБА_1 та особа, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку із смертю, діючи відкрито перед ОСОБА_2 та ОСОБА_5, заволодівши вказаним майном потерпілих, із місця скоєння злочину втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
У касаційних скаргах:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, стверджує про неправильне застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання та при звільненні засудженого від покарання у зв'язку з закінченням строків давності. Посилається на те, що суд відповідно до вимог ст.74, 49 КК України через закінчення строків давності не повинен був призначати засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Посилається на формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції, який не звернув уваги на неправильне застосування місцевим судом кримінального закону. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку вказівку про призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі. Також порушує питання про скасування ухвали Апеляційного суду Луганської області від 08 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції кримінального закону.
- засуджений ОСОБА_1 стверджує про незаконність постановлених по справі судових рішень. Надаючи свій аналіз доказам, зазначає про неповноту та однобічність судового розгляду справи та недоведеність його вини у корисливому заволодінні майном потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за попередньою змовою з особою, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку із смертю. Посилається на те, що докази по справі сфальсифіковані, а суд, обґрунтував його вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України недопустимим доказами по справі. Зазначає про порушення, допущені органами досудового слідства, у тому числі й щодо строків його провадження. Зазначає про розгляд справи незаконним складом суду. Просить судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 і п.1 ч.1 ст.213 КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційні скарги задовольнити частково, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції з направленням справи щодо ОСОБА_1 на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою, а при зміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
Проте, апеляційний суд такі вимоги закону належним чином не виконав.
Як убачається зі справи, не погоджуючись із постановленим вироком, на нього були подані апеляції засудженим ОСОБА_1 і його захисником ОСОБА_6 та прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
З огляду на зміст апеляції засудженого ОСОБА_1, підтриманої його захисником ОСОБА_6, вони у ній посилались на те, що винуватість у вчиненні злочинів ОСОБА_1, за які його засуджено, є недоведеною, та спростовується доказами, наявними у матеріалах кримінальної справи. Одночасно прокурором порушувалось питання про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 не за ч.2 ст.141 КК України 1960 року, а за ч.2 ст.186 КК України.
Доводи апеляції сторони захисту щодо незаконності постановленого вироку щодо ОСОБА_1 були аналогічними доводам касаційної скарги засудженого. Зокрема у апеляції порушувалося питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 із мотивів істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, необ'єктивності та неповноти розгляду справи, фальсифікації матеріалів справи, обґрунтуванні обвинувального вироку на припущеннях, недопустимим доказами по справі. Також із наведенням відповідних доводів зверталась увага на порушення, допущенні органами досудового слідства при розслідуванні кримінальної справи.
Частково задовольняючи апеляції прокурора, а також засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_6, колегія суддів апеляційного суду порушила вимоги ст. 377 КПК України 1960 року, не зазначивши у своїй ухвалі всіх доводів апеляцій, не навела мотивів, на підставі яких визнала їх необґрунтованими.
Зокрема стороною захисту з наведенням відповідних обґрунтувань спростовувалися висновки місцевого суду щодо наявності у ОСОБА_1 корисливого умислу на заволодіння майном потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 При цьому зверталась увага на те, що неправильне встановлення мотиву дій ОСОБА_1 щодо потерпілих неодноразово було підставою для направлення місцевим судом справи на додаткове розслідування, а органами досудового слідства вказівки, викладені в цих судових рішеннях, не виконувались.
Також не спростовано твердження, наведені у апеляції, щодо фальсифікації органами досудового слідства і недопустимості доказів, якими суд обґрунтував винуватість ОСОБА_1 у вчиненні грабежу за попередньою змовою з особою, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку із смертю.
Не містить ухвала апеляційного суду і відповіді на доводи засудженого та його захисника щодо незаконного складу суду, який розглядав справу, і його упередженості та необ'єктивності. При цьому судом апеляційної інстанції належним чином не перевірено та не спростовано доводи сторони захисту про те, що судом не вживалось усіх можливих заходів до виклику потерпілого ОСОБА_2 в судове засідання. Без уваги суду апеляційної інстанції залишилися й твердження про те, що місцевий суд у вироку послався на докази, які не були ним досліджені.
Тобто суд апеляційної інстанції, не перевіривши належним чином усі наведені у апеляціях доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи неспроможними, формально, загальними фразами, зазначивши про їх необґрунтованість.
Окрім того, прийшовши до висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 не за ч.2 ст.141 КК України 1960 року, а за ч.2 ст.186 КК України суд усупереч вимогам кримінально-процесуального закону не призначив засудженому за ч.2 ст.186 КК України покарання.
За викладених обставин, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи апеляцій, поданих на вирок місцевого суду, та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів,
ухвалила:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 08 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
ОСОБА_7ОСОБА_8 ОСОБА_9