іменем україни
4 червня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
Гулька Б.І. Луспеника Д.Д. Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Новоодеської центральної районної лікарні Миколаївської області, головного лікаря Новоодеської центральної районної лікарні Миколаївської області Коваленка Миколи Миколайовича, комунального закладу «Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», головного лікаря комунального закладу «Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», Новоодеської районної ради Миколаївської області, Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису в трудовій книжці та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 5 березня 2014 року,
У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що з 1 листопада 2006 року наказом по Новоодеській центральній районній лікарні Миколаївської області (далі - Новоодеська ЦРЛ) його було прийнято на роботу на посаду робітника з комплексного обслуговування будівель та споруд Бузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини. Наказом від 5 липня 2012 року його було незаконно звільнено з роботи. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30 травня 2013 року, його позов до Новоодеської ЦРЛ задоволено частково: визнано незаконним наказ від 5 липня 2012 року № 46-к про його звільнення з посади робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, поновлено його на цій посаді та стягнуто з Новоодеської ЦРЛ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 846 грн 60 коп. та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Рішення суду про поновлення на його на роботі відповідачем не було виконано, оскільки з 1 січня 2013 року районну лікарню було реорганізовано у комунальний заклад «Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КЗ «Новоодеський РЦ первинної медико-санітарної допомоги»), який підпорядковується Новоодеській районній раді Миколаївської області та Новоодеській районній державній адміністрації Миколаївської області. Вважав, що реорганізований комунальний заклад має видати наказ про його поновлення на роботі та здійснити нарахування та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У зв'язку з цим позивач просив суд визнання недійсним запис у трудовій книжці від 5 липня 2012 року № 43 про його звільнення за власним бажанням з посади робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини; зобов'язати Новоодеську ЦРЛ внести запис до трудової книжки про визнання вказаного запису недійсним та про внесення запису про поновлення на попередній посаді; поновити на роботі в КЗ «Новоодеський РЦ первинної медико-санітарної допомоги»; зобов'язати Новоодеську районну раду розглянути на пленарному засіданні питання про внесення змін до районного бюджету на 2013 рік в частині виділення додаткових коштів Новоодеській ЦРЛ на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 5 липня 2012 року по 1 січня 2013 року; зобов'язати Новоодеську районну раду розглянути на пленарному засіданні питання про внесення змін до районного бюджету на 2013 року в частині виділення додаткових коштів КЗ «Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 січня 2013 року; зобов'язати Новоодеську районну державну адміністрацію Миколаївської області виділити з районного бюджету кошти для виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 5 липня 2012 року по день видання наказу про його поновлення на роботі; зобов'язати Новоодеську ЦРЛ нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 липня 2012 року по 1 січня 2013року; зобов'язати КЗ «Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 січня 2013 року по день видачі наказі про його поновлення на роботі.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_4 від 5 липня 2012 року № 43 про його звільнення за власним бажанням з посади робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини. Зобов'язано Новоодеську центральну районну лікарню Миколаївської області внести запис в трудову книжку ОСОБА_4 про визнання недійсним вказаного запису у його трудовій книжці та про поновлення його на посаді робітника з комплексного обслуговування будівель та споруд Бузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини і роботі на підставі рішення суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 5 березня 2014 року рішення районного суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 5 липня 2012 року по 27 лютого 2013 року скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2013 року по 5 березня 2014 року ухвалено нове рішення про задоволення цих вимог. Стягнуто з Новоодеської центральної районної лікарні Новоодеського району Миколаївської області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 347 грн 75 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позов.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку з Новоодеської ЦРЛ за період з 5 липня 2012 року по 27 лютого 2013 року та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд вірно застосував положення п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки за цей час спір вирішено рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року, яке набрало законної сили. При цьому, апеляційний суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу з Новоодеської ЦРЛ за період після ухвалення рішення суду, оскільки позивача не було поновлено на роботі.
Також, позивачу правильно відмовлено у поновленні на роботі в КЗ «Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», оскільки зазначеним вище рішенням суду його поновлено на роботі в Новоодеській ЦРЛ, яка не припинила свою діяльність. У разі наявних даних про правонаступництво, то ці питання вирішуються в ході виконавчого провадження.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2014 року в не скасованій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 5 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б.І. Гулько
Д.Д. Луспеник
С.Ф. Хопта