29 травня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Умнової О.В. Фаловської І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з жилого приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року,
У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1, в який з дозволу ОСОБА_9 вселилися відповідачі. Оскільки від є власником вказаного будинку і дозволу на вселення відповідачів не давав, просив позов задовольнити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов задоволено. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення місцевого та ухвалу апеляційного судів, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, у процесі розгляду справи апеляційним судом не порушені норми матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надав суду документів, які посвідчують його право власності на спірний житловий будинок, оскільки рішення суду першої інстанції, що стало підставою реєстрації права власності, скасоване і ОСОБА_4 відмовлено в позові про визнання права власності на спадкове майно.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ршення апеляційного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Кафідова О.В. Умнова О.В. Фаловська І.М.