21 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
суддів: Лесько А.О., Луспеника Д.Д., Черненко В.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Переяслав-Хмельницький районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Київській області, про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, зняття з реєстрації місця проживання та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2014 року,
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2013 року за ним визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 Проте у будинку зареєстрований та проживає відповідач, який у добровільному порядку покинути будинок не бажає. Крім того, відповідач не утримує будинок у належному стані, свідомо заподіює шкоди майну, яке знаходиться у будинку та на власний розсуд розпоряджається ним.
У зв'язку з цим позивач просив суд зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у здійсненні права користування спірним будинком, зняти його з реєстрації постійного місця проживання за вказаною адресою та виселити.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності та виселення скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні права власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_2 із житлового будинку АДРЕСА_1. У решті рішення залишено без змін. Вирішено питання судового збору.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про порушення норм матеріального і процесуального права безпідставні.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.О. Лесько
Д.Д. Луспеник
В.А. Черненко