23 жовтня 2014 року Справа № 9784/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Старунського Д.М.,
суддів - Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі Тернопільської області про нарахування та виплату державної і додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
21 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі неправомірними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату на його користь державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01 вересня 2011 року та виплачувати таку в подальшому.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2011 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо нарахування та виплати позивачу державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю починаючи з 01 вересня 2010 року у розмірах менших ніж передбачено вимогами ч.4 ст.54, ст.50 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі починаючи з 01 вересня 2010 року провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ст. 50, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в .Тернополі починаючи з 01 вересня 2010 року виплатити ОСОБА_1 у зв'язку з проведенням вказаного перерахунку пенсії недоотримані суми державної та додаткової пенсій, з врахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку оскаржив відповідач управління Пенсійного фонду України в м.Тернопополі Тернопільської області, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову в цій частині скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при розрахунку пенсії позивача не враховано положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Обчислення розміру пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється постановами Кабінету Міністрів України, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до законів про державний бюджет України.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням (серія НОМЕР_1 від 25.03.1999р.) Внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, позивачу встановлена IІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕ №143100 від 12.02.2008р. та призначено державну та додаткову пенсії по інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. ст. 54, 50 Закону № 796-ХІІ розмір державної пенсії для позивача не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1 -28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону № 796-ХІІ.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, не прийнято нормативно-правового акта про відновлення дії, зокрема, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла до внесення змін до даних норм, а тому порядок обчислення розмірів пенсій особам, на яких поширюється дія цього Закону, є неврегульованим.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав неконституційними положення п. 28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакції ст. ст. 50, 54 вказаного Закону, з дня прийняття даного рішення діє його попередня редакція.
Однак позивачу пенсія виплачувалась як особі віднесеній до І категорії, який є інвалідом ІІІ групи внаслідок наслідків Чорнобильської катастрофи в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 50); розмір пенсії для осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по третій групі інвалідності 110 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 54).
Тобто, здійснюючи нарахування та виплату позивачу зазначених виплат, відповідач обчислював їх розмір не з розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, встановлених законодавством, як це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а керувався положеннями підзаконних нормативно правових актів - постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, вірним є висновок суду першої інстанції, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року № 654, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.
Також надання законодавством Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат не означає, що останній, встановлюючи порядок та розміри таких виплат, в тому числі особам, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Разом із тим, у відповідності до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Враховуючи позовні вимоги, положення ст. ст. 99, 100 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі Тернопільської області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню починаючи з 01 вересня 2010 року.
Однак колегія суддів вважає не вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування державної та додаткової пенсії в подальшому, у зв'язку з тим, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, а не такі, які можуть бути порушені у майбутньому; діючим законодавством не передбачено такого способу захисту порушених прав як зобов'язання вчинити певні дії у майбутньому. Оскільки, визначення кінцевого періоду, за який необхідно здійснювати перерахунок та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії позивачу, є безпідставним та суперечить самій правовій природі інституту призначення, перерахунку та виплати пенсії.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 183-2, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі Тернопільської області задовольнити частково.
Постанову Тернопільського міськрайронного суду Тернопільської області від 28 березня 2011 року у справі № 2а-5416/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі Тернопільської області в призначенні та виплаті пенсії в неналежних розмірах, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі Тернопільської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 вересня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Д.М. Старунський
Судді: В.М. Багрій
А.І. Рибачук