Справа: № 826/2692/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
28 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» до Київської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування рішень,-
Позивач в особі приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив:
- скасувати рішення Київської міської ради від 21.05.2009р. №461/1517 «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва» в частині встановлення прибережної захисної смуги в межах земельної ділянки за адресою: м. Київ, Деснянський район, парк Дружби Народів, проспект Ватутіна Генерала, 7, яка належить позивачу на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування від 21.12.1999р. ІІ-КВ №007335, кадастровий номер 62:206;
- скасувати рішення Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у надання позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православної каплиці на базі відпочинку «Волна» (лист - відмова від 17.02.2014р. №1471/0/12-3/27-14;
- зобов'язати Департамент архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати позивачеві містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православної каплиці на базі відпочинку «Волна» у парку Дружби Народів, по проспекту Ватутіна Генерала, 7 у Деснянському районі м. Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2014 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 жовтня 1997 року між позивачем (Покупець) та ВАТ «Виробничо-Заготівельне підприємство «Вторма» було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу під літерою А павільйон спортивно-розважального відпочинку загальною площею 672,8 кв.м., під літерою Б склад спортивно-лодочного інвентаря 149,1 кв.м., під літерами В, Г, Д столярна майстерня загальною площею 234,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, парк Дружби Народів.
На підставі Державного акту на право постійного користування землею Серії ІІ - КВ №007335 від 21.12.1999, позивач є власником 1,5006 га землі. Земля надана для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Волна» у парку «Дружби народів» у Ватутінському районі м. Києва.
Рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 № 461/1517 «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва» затверджено: Проект прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва. Голосіївський район згідно з додатком 1; та Проект прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва. Деснянський район згідно з додатком 2.
2. Управлінню охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити розробку проекту водоохоронного знака для встановлення його на межі прибережних захисних смуг водних об'єктів міста.
3. Голосіївській та Деснянській районним у м. Києві державним адміністраціям спільно з комунальним підприємством «Плесо» забезпечити встановлення водоохоронних знаків на межі прибережних захисних смуг водних об'єктів у Голосіївському та Деснянському районах та довести до відома населення, усіх зацікавлених організацій водоохоронний режим, який діє на цих територіях.
4. Визначення обсягів та джерел фінансування встановлення водоохоронних знаків здійснювати на підставі окремих рішень Київради згідно з законодавством.
5. Офіційно оприлюднити це рішення у газеті Київської міської ради «Хрещатик».
6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань екологічної політики.
В подальшому, позивач листом (реєстраційний номер 01104-000119594-069 від 23.01.2014) звернувся до Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки площею 100 кв.м. по проспекту Генерала Ватутіна, 7, парк «Дружби Народів» для будівництва каплиці Святої княгині Ольги.
Листом від 17.02.2014 № 1471/0/12-3/27-14 Департамент архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовив позивачу у наданні містобудівних умов у зв'язку з тим, що земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з пунктом 34) частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є Земельний та Водний кодекси України, а також Постанова Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі по тексту - Порядок №486) з наступними змінами та доповненнями у відповідних редакціях на час прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно частини 1 ст. 18 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 ЗК України).
Згідно ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
г) береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до ст. 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою КМ України від 08.05.1996 р. № 486, встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
Згідно п. 4, 5 вказаного Порядку, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 водного кодексу України.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.
Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагенства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.04 № 374-р «Про затвердження плану заходів щодо підвищення ефективності державного регулювання земельних відносин в частині забезпечення встановлення меж прибережних захисних смуг уздовж водних об'єктів у м. Києві», 21.05.2011 Київською міською радою на пленарному засіданні було прийнято рішення № 461/1517 «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва».
Відповідно до пояснювальної записки до проекту рішення Київської міської ради «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва» цей проект було розроблено з метою створення сприятливого режиму водних об'єктів м. Києва, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання та погоджено з Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), територіальним органом Держкомзему з урахуванням конкретних умов, що склалися, а саме - по межі земле відводів, рішень Генерального плану розвитку міста, проектів детального планування, меж територій за кадастровими планами, Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству та Державним управлінням екології та природних ресурсів.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 21.05.2009 № 461/1517 прийняте в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому позовні вимоги в частині скасування даного рішення приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» «Київрічсервіс» задоволенню не підлягають.
Обговорюючи питання щодо позовних вимог про скасування рішення Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православної каплиці на базі відпочинку «Волна», колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відповідно до п. 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерство регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України (2) від 07.07.2011 № 109 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Генерального плану м. Києва територія проспекту Генерала Ватутіна, 7, парк «Дружби Народів» за функціональним призначенням належить до зелених насаджень загального користування та водоймищ і водотоків та зони охорони пам'яток - ландшафтна охоронна зона.
Листом ДП «Інститут Київгенплан» від 02.02.2011 № 22 вказано, що «зазначена земельна ділянка ... відноситься до зеленої зони м. Києва - загальноміського парку розваг та відпочинку Дружби Народів, який Генеральним планом м. Києва визначений ще і як загальноміська зона масового відпочинку мешканців житлових масивів Троєщина, Оболонь, Воскресенка, Мінський...».
Враховуючи містобудівну документацію, підстави для задоволення намірів забудови земельної ділянки по просп. Генерала Ватутіна, 7, парк «Дружби Народів» відсутні.
Щодо позовної вимог про зобов'язання Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати позивачу містобудівні умови та обмеження земельної ділянки для будівництва православної каплиці на базі відпочинку «Волна» у парку Дружби Народів, по проспекту Ватутіна Генерала, 7 у Деснянському районі м. Києва, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати позивачу містобудівні умови та обмеження земельної ділянки для будівництва православної каплиці на базі відпочинку «Волна» у парку Дружби Народів, по проспекту Ватутіна Генерала, 7 у Деснянському районі м. Києва є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог, в той же час відповідачами надано достатньо доказів та обґрунтувань правомірності своїх дій, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу приватне акціонерне товариство «Київрічсервіс» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 03.11.14р.
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.