10 листопада 2014 р. Справа № 76652/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Керод Х.І.
з участю позивача та представника: Рубаняка П.І. та ОСОБА_2.
та представника відповідача: Токара В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000161702 від 17.01.2012 року та №0000241702 від 20.01.2012 року,-
10.02.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень №0000161702 від 17.01.2012 року та №0000241702 від 20.01.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням, а саме висновки відповідача прийнято на основі законодавства, що на момент винесення рішень уже не діяв.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі покликається на те, що з введенням в дію Податкового кодексу України втратили чинність Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».
У ході апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 та представник апелянта ОСОБА_2. надали пояснення та просять задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача Токар В.І. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що є законними та правомірними податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ за № 0000161702 від 17.01.2012 року та № 0000241702 від 20.01.2012 року про визначення приватному підприємцю ОСОБА_1 сум грошових зобовяз'ань зі сплати прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності в сумі 49 892 грн. та земельного податку в сумі 319,63 грн.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач зареєстрований 31.08.2000 року виконавчим комітетом Калуської міської ради, взятий на облік Калуською ОДПІ як платник податків.
17.01.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем 17.01.2012 року складено Акт перевірки за № 86/17-02/2733314013.
За наслідками розгляду вказаного Акту перевірки, відповідач 17.01.2012 року податковим повідомленням-рішенням за №0000161702 визначив позивачу грошові зобов'язання зі сплати земельного податку в розмірі 319,63 грн., в тому числі 148,63 грн. за основним платежем та 171 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податковим повідомленням-рішенням № 0000241702 від 20.01.2012 року по прибутковому податку на доходи від підприємницької діяльності 49 892 грн., в тому числі за основним платежем 44 440 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 452 грн. (а.с. 11-12).
Перевірка проведена на підставі наказу № 9-п від 05.01.2012 року, з яким позивач ознайомлений належним чином відповідно до вимог п.п. 78.1.5 ст. 78 ПК України та отриманого заперечення до Акту перевірки від 19.12.2011 року № 3557/17-02/2733314013, на підставі направлення № 4 від 05.01.2012 року (а.с.75-76).
Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугував висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткуванні обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 ст. 18, п.19.1 ст.19, п. 22.10 п. 10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 164.1 ст.164, п. 167.1 ст.167 ПК України від 02.12.10 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на 44 440 грн.
Також ст. 2, 5, 7, 13, 14 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого позивачем занижено суму земельного податку на 148,63 грн. та вимог ст. 14 Закону № 2535 та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме не подання податкового розрахунку по земельному податку за 2011 рік до Калуської ОДПІ та вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5.2 ст. 177 ПК України: не подано декларацію про доходи за III кв. 2011 року.
У періоді, що перевірявся податковим органом позивач займався торгівлею ветеринарними медикаментами і препаратами, здійснював діяльність на спрощеній та загальній системах оподаткування відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткуванні обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про прибутковий податок з громадян». Платник податків ОСОБА_1 перевищив загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг), що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців в IV кварталі 2010 року. Перевищення обсягу виручки відбулося 01.10. 2010 року.
За період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року позивачем задекларовано валового доходу на суму 971 200 грн. Однак згідно банківських виписок по розрахунковому рахунку № 26005243945, книги обліку доходів і витрат № 027041 серії АТ та відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів було встановлено заниження валового доходу (обсягу виручки) на сум 457 147 грн. Зведені дані наводяться податковим органом в акті перевірки. Таким чином позивачем порушено вимоги п. 1.3 ст. 1 п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Валових витрат встановлено на суму 1 069 367 грн. за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, а таким чином встановлено оподаткованого (чистого) доходу заниження на суму 296 462 грн. Наведені дані містяться в акті перевірки (а.с. 24).
Згідно вимог IV розділу ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 із змінами і доповненнями, ст. 13-14 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12, зареєстрованої в Мін'юсті 09.06.1993 року за № 64 із змінами і доповненнями, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами і доповненнями, пп. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Отже, з врахуванням вимог п. 7.1. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, сума податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, яку повинен був сплатити позивач становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Згідно Указу № 727/98 фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тисяч гривень на календарний рік.
Відповідно до ст. 5 Указу № 727/98 - платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Однак, такий перехід позивачем не був здійснений починаючи з першого кварталу 2011 року, а саме з 01.01.2011 року. Позивач здійснив перехід на загальну систему оподаткування тільки починаючи з 3 кварталу 2011 року, а саме з 01.07.2011 року.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що податковий орган правомірно прийшов до висновку про неправомірне перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у періоді з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року та висновку про сплату 44 400 грн. податку з доходів фізичних осіб за цей період і застосування відповідно штрафних (фінансових) санкцій на суму 5 452 грн.
Відносно визначення податкового зобов'язання з податку за землю та орендної плати слід зазначити наступне.
За позивачем рахуються такі земельні ділянки: площею 56 м.кв. по вул. Ринковій, 4 в у м. Калуш (договір оренди по 24.12.2008 року), грошова оцінка за 2008 рік 600,98 грн. за 1 м.кв та інша: площею 27 м.кв. по вул. Дзвонарській, 15 м. Калуш (державний акт на право власності), грошова оцінка за 2008 рік 601,64 грн. за 1 м.кв, за 2009 рік 693,09 грн. за 1 м.кв., за 2010 рік 733,98 грн. за 1 м.кв, за 2011 рік 733,98 грн. за 1 м.кв. Дане підтверджується Калуським міським відділом земельних ресурсів від 22.11.2011 року № 0504/0516/707 та даними акту перевірки (а.с.35).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» із змінами та доповненнями, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю» ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки.
Таким чином позивач повинен був нарахувати та сплатити до бюджету земельний податок за земельну ділянку, що знаходяться у м. Калуш по вул. Дзвонарській, 15, під нежитловим приміщенням (належить суб'єкту господарювання відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії CAB № 770052 від 03.03.2008 року, виданого виконавчим комітетом Калуської міської ради) за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року в загальній сумі 148,63 грн., в т.ч.: - за 2011 рік (27 кв.м. х 733,98 x l% /12 міс. х 9 міс. = 148,63 грн.).
Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем ст.ст. 2, 5, 7, 13, 14 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого донараховано земельного податку на суму 148,63 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 171 грн.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі №2а-437/12/0970- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний