Справа № 750/8039/14
Провадження № 1-кп/750/256/14
11 листопада 2014 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі: головуючого - судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014270010000026 від 12.02.2014 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Гірське, Щорського району, Чернігівської області,
українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою,
не одруженого, не працюючого, судимого 15.11.2013 року
Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. 185 ч. 1 КК
України до 200 годин громадських робіт, зареєстрованого та
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 ч. 2 КК України, -
15 листопада 2013 року, ОСОБА_5 , вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова, засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.
Заступником начальника Чернігівського міського відділу кримінально - виконавчої інспекції ОСОБА_6 17.01.2014 р. ОСОБА_5 було роз'яснено порядок та умови відбуття зазначеного виду покарання та видано направлення для відпрацювання громадських робіт до КП «Центральний парк культури та відпочинку» Чернігівської міської ради, однак, засуджений ОСОБА_5 не прибув до КП «Центральний парк культури та відпочинку» та до виконання суспільно - корисної праці за вироком суду не приступав.
Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину за пред'явленим йому обвинуваченням по ст. 389 ч. 2 КК України визнав повністю та повністю підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які викладені у обвинувальному акті, вказавши, що вони були встановлені правильно і всі ці обставини він визнає повністю. У скоєному щиро кається і просив суворо не карати.
На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які не кім не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи свідчення обвинуваченого, а також те, що фактичні обставини справи ніким з учасників процесу не оспорюються, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ст. 389 ч. 2 КК України, як умисні дії, що виразились в ухиленні від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке не є тяжким, його ставлення до цього, особу винного, який вчинив злочин після постановлення відносно нього вироку, але до повного відбуття покарання за ним, наявність даних про притягнення до адміністративної відповідальності, формально позитивну характеристику з місця проживання, його вік, сімейний стан та стан здоров'я, наявність обставини, що пом'якшує його покарання - щире каяття, та відсутність обставин, які обтяжують таке покарання, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку щодо необхідності призначення йому покарання у вигляді арешту, і вважає, що саме таке покарання буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення після постановлення відносно нього вироку, але до повного відбуття покарання, суд вважає за необхідне при призначенні остаточної міри покарання керуватися вимогами ст. 71 КК України.
Суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 примусового протинаркотичного лікування, як це зазначено у висновку судово-психіатричної експертизи № 420 від 28.07.2014 року, оскільки у судовому засіданні не встановлено, що той має хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох місяців арешту.
Відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.11.2013 року, остаточно призначивши ОСОБА_5 покарання у вигляді чотирьох місяців десяти днів арешту.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення через суд, який ухвалив судове рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.
Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня його оголошення.
Суддя ОСОБА_1