Справа № 738/2673/14-к
№ провадження 1-в/738/1285/2014
06 листопада 2014 року м. Мена
Менський районний суд Чернiгiвської областi в складi:
головуючого суддi ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника установи
виконання покарань ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в м. Мена Чернігівської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що він засуджений вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2012 року за ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на даний час відбуває покарання у Менській виправній колонії №91, за час відбування покарання отримав два стягнення, одне з яких знято достроково, а інше діюче, проте після отримання попереджень повністю переглянув свою поведінку та отримав заохочення, характеризується в основному позитивно, працевлаштований, спостережна комісія погодила застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав своє клопотання, просив застосувати до нього умовно-дострокове звільнення, оскільки вважає, що довів своє виправлення і підтвердженням цього є рішення спостережної комісії, яка погодила застосування до нього умовно-дострокового звільнення, а також просив врахувати стан його здоров'я.
Представник установи виконання покарань в судовому засіданні показав, що застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення на даний час є передчасним, оскільки засуджений має діюче стягнення.
Прокурор висловив думку, що клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення задоволенню не підлягає, оскільки із доказів, що характеризують засудженого не підтверджено, що він своєю поведінкою та ставленням до праці довів виправлення.
Заслухавши пояснення засудженого, представника адміністрації Менської виправної колонії № 91, думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання та вивчивши матеріали особової справи, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 засуджений вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2012 року ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислюється з 08 липня 2012 року.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2014 року засудженому ОСОБА_5 на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» скорочено наполовину невідбуту частину покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2012 року, яка станом на 19 квітня 2014 року становила 3 роки 2 місяці 19 днів.
З 19 березня 2013 року засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в Менській виправній колонії № 91.
У характеристиці засудженого, затвердженій начальником Менської виправної колонії, зазначено, що засуджений ОСОБА_5 працевлаштований, за сумлінну поведінку та ставлення до праці отримав два заохочення, разом з тим за порушення режиму утримання отримав два стягнення, одне з яких є діючим, а тому адміністрація установи виконання покарань вважає, що він не довів своє виправлення та не заслуговує на застосування до нього ст. 81 КК України.
З витягу з протоколу №73 засідання спостережної комісії Менської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2014 року вбачається, що спостережною комісією прийнято рішення про погодження застосування до засудженого пільги у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (а.с. 4).
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом покарання.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” орієнтує суди нижчих ланок на те, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Необхідно ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Сумлінне ставлення до праці насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно-корисній праці та добросовісно виконує трудові обов'язки, покращує кількісні та якісні показники виконуваної роботи, підвищує виробничу кваліфікацію, бережно ставиться до обладнання та інструментів, дотримується правил охорони праці та техніки безпеки.
На час звернення до суду з клопотанням ОСОБА_5 відбув 2/3 частини строку призначеного судом покарання, але своєю поведінкою не довів своє виправлення, оскільки з характеристики засудженого та матеріалів особової справи засудженого вбачається, що останній отримав два стягнення, одне з яких на час звернення до суду з клопотанням є діючим.
Крім того, суд виходить з того, що поведінка засудженого враховується за ввесь період відбування ним покарання, а не тільки за останній час, а тому твердження засудженого про те, що він виправився після накладення на нього дисциплінарних стягнень, і тому до нього повинно бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, не заслуговують на увагу, а можуть свідчити лише про те, що засуджений розпочав шлях до процесу виправлення.
Відбуваючи покарання, засуджений протягом нетривалого строку отримав два стягнення, і лише одне з них достроково зняте, а саме 10 жовтня 2014 року, з часу зняття стягнення пройшов нетривалий строк, інше стягнення діюче, що ставить під сумнів правильність висновку спостережної комісії Менської райдержадміністрації про те, що ОСОБА_5 заслуговує на пільгу, а саме на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, та свідчить про формальний підхід спостережної комісії до вирішення таких питань.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відносно засудженого не можливо застосувати умовно - дострокове звільнення вiд відбування покарання, а тому клопотання засудженого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляцiйного суду Чернігівської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1