"06" листопада 2014 р. м. Київ К/800/4184/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Коростишівської міської ради, Управління Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання рішень недійсними та зобов'язання вчинити певні дій,
встановив:
ОСОБА_5 звернувся з позовом до Коростишівської міської ради про визнання рішень недійсними та зобов'язання вчинити певні дій.
Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року, позов задоволено частково.
Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 05 березня 2013 року скасовано попередні рішення судів у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2013 року в задоволені позову відмовлено повністю.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року скасовано постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2013 року та прийнято нове рішення про задоволення позову повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, третя особа звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що рішенням виконкому Коростишівської міської ради від 16 серпня 1995 року № 385 ОСОБА_6 виділено земельну ділянку, в розмірі 600 м2, під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.
На вказаній земельній ділянці ОСОБА_6 побудовано фундамент з цоколем, розмірами 6х11 м. Ступінь завершення будівництва - 11 %.
Позивач набув право власності на це майно в зв'язку з успадкуванням майна ОСОБА_6, яка померла 31 серпня 2001 року.
В 2006-2008 роках рішеннями виконавчого комітету Коростишівської міської ради спірну земельну ділянку передано у приватну власність для будівництва житлового будинку ОСОБА_4, а також останньому видано державний акт на землю.
Не погоджуючись з такими актами відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з його обґрунтованості.
Колегія суддів вважає висновки судів передчасними з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції на день звернення з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (абз. 1 ч. 2 ст. 5 КАС України).
30 липня 2010 року набрав чинності Закон України № 2453-VI від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», яким внесені зміни в положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку (стаття 100 КАС України в редакції від 07 липня 2010 року).
Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Скасовуючи попередні рішення судів та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів суду касаційної інстанції в ухвалі від 05 березня 2013 року вказала, що під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити поважність причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням того, що спірні рішення прийняті відповідачем у період 2006-2008 років, а позивач звернувся до суду в 2010 році.
Між тим, суди першої та апеляційної інстанцій не дали оцінку позовним вимогам в аспекті наслідків пропуску строку звернення до суду.
Окрім того, під час нового розгляду суди не врахували, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України.
Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд для надання оцінки пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та причини його поважності.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2013 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: