23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/7328/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області (далі - Інспекція) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Інспекції до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира (далі - Відділ),
про зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2012 року Інспекція звернулася до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Відділу виконати пункти 2, 3 вимоги № 64-17/660 від 25.05.2012 року (далі - Вимога № 64-17/660) повернути дебіторську заборгованість, у розмірі 92 038,69 грн., та забезпечити відшкодування орендної плати, у розмірі 95 334,87 грн.
Зазначила, що Відділом у добровільному порядку не була виконана Вимога № 64-17/660.
12 жовтня 2012 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2013 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано Відділ виконати п. 3 Вимоги № 64-17/660 щодо забезпечення відшкодування орендної плати, у розмірі 95 334,87 грн.
Інспекція звернулася з касаційною скаргою про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 27.02.2012 року до 18.04.2012 року Інспекція здійснила ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу за період з 1.01.2010 року до завершального звітного періоду 2012 року, за наслідками якої 20.04.2012 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що в 2011 році з балансу Відділу списано дебіторську заборгованість в загальному розмірі 118 980,00 грн. із загальної суми списаної дебіторської заборгованості не проводилась претензійно позовна робота на суму 92 004,00 грн.
Внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи, в порушення ст.,ст. 256, 509, 610, ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України був пропущений строк позовної давності кредиторами, що призвело до втрати активів, у розмірі 92 004,00 грн.
Внаслідок допущеного порушення у формі №1 «Баланс» за 2011 рік, у рядку 180 «Дебіторська заборгованість», у формі №7д «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами за 2011 рік» за спеціальним фондом занижено дебіторську заборгованість на кінець звітного періоду на 92 004,00 грн., що є порушенням п.,п. 3, 6, 7 ст. 8, п. 8 ст. 9, ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 «Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів», затвердженого наказом Державного казначейства України № 2 від 5.01.2011 року.
Крім того, щодо правильності застосування орендних ставок при нарахуванні орендної плати, ревізією встановлено, що в період з 1.10.2011 року до 01.02.2012 року внаслідок застосування орендних ставок для обрахунку розміру орендної плати за оренду приміщень під склади, банкомати, офіси в розмірах, які діяли до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011 року «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995 року та № 786 від 4.10.1995 року», а саме в Додаток №2 до Постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 4.10.1995 року «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу» (далі - Методика) 10-ти орендарям не нараховано та недоотримано орендної плати на загальну суму 95 334,87 грн. (без ПДВ 79 445,73 грн.), в 2011 році - 68 808,20 грн. (без ПДВ 5 7340,17 грн.), в 2012 році - 26 526,67 грн. (без ПДВ 22 105,56 грн.), що призвело до недоотримання власних надходжень спеціального фонду Відділу на зазначену суму.
25 травня 2012 року Інспекція прийняла Вимогу № 64-17/660 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань, відповідно до пунктів 2, 3 якої Відділ був зобов'язаний повернути дебіторську заборгованість, у розмірі 92 038,69 грн. та забезпечити відшкодування орендної плати, у розмірі 95 334, 87 грн.
Відповідно до ч.,ч. 2, 5, 6 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Відділ повернути дебіторську заборгованість, у розмірі 92 038,69 грн., суди попередніх інстанцій зазначили, що на виконання п. 2 Вимоги № 64-17/660 Відділ повернув на балансовий облік дебіторську заборгованість, у розмірі 92 038,69 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 4 за квітень 2012 року та бухгалтерською довідкою до меморіального ордеру.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що претензійно-позовна робота являє собою комплекс юридичних дій, спрямованих на упорядкування господарських відносин, відновлення порушених майнових і особистих немайнових прав підприємств, організацій, установ. Проведення такої роботи є виключно диспозитивним правом Відділу. Реалізуючи своє право на проведення претензійно - правової роботи Відділ самостійно визначає шляхи та способи поновлення певного порушеного права та у відповідності до вимог діючого процесуального законодавства.
Крім того, для забезпечення захисту і відновленню порушених майнових прав та інтересів Відділу, що охороняються законом, ним направлялись претензії боржникам з вимогами повернути борг та оформлялись і направлялись позовні заяви до судів про стягнення сум заборгованості. 27.09.2012 року для усунення виявлених ревізією порушень начальником Відділу був виданий наказ №262/1 щодо призначення службового розслідування за фактом збереження і використання державної власності та фінансів.
Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що п. 2 Вимоги № 64-17/660 Відділом був виконаний.
Пункт 3 Вимоги № 64-17/660 щодо забезпечення відшкодування орендної плати, у розмірі 95 334,87 грн., підлягає обов'язковому виконанню, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Юрченко В.П.