23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/46322/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.,
секретар: Бовкун В.В.,
за участю представників: Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України - Біляченка М.В., Борисової Т.М.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарський Торговий Дім» - Мазуренко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці, назву якої змінена на Житомирська митниця Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарський Торговий Дім», (далі - Товариство) до Митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі - Держказначейство),
про визнання протиправними та скасування рішень, картки відмови в митному оформлені товару та стягнення коштів,
У грудні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень Митниці № 101060000/2012/300679/2, № 101060000/2012/300677/2 від 6.11.2012 року, № 101060000/2012/300738/2 від 3.12.2012 року, № 101060000/2012/300746/2, № 101060000/2012/300747/2 від 5.12.2012 року, № 101060000/2012/300785/2 від 17.12.2012 року щодо коригування митної вартості товару, карток відмови в митному оформленні товару; стягнення з Державного бюджету України 478801,14 грн. надлишково сплачених митних платежів.
На обґрунтування позову зазначило, що при ввезенні на митну територію України товару Товариство надало для його митного оформлення всі необхідні документи, які надавали Митниці можливість визначити вартість товару за першим методом оцінки вартості товару (за вартістю, яка була визначена в угоді).
13 червня 2013 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, позов задоволено.
Рішення Митниці № 101060000/2012/300679/2, № 101060000/2012/300677/2 від 6.11.2012 року, № 101060000/2012/300738/2 від 3.12.2012 року, № 101060000/2012/300746/2, № 101060000/2012/300747/2 від 5.12.2012 року, № 101060000/2012/300785/2 від 17.12.2012 року щодо коригування митної вартості товару та картки відмови в митному оформленні товару визнані протиправними та скасовані; стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства 478801,14 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Митниця не надала докази того, що документи, які були надані Товариством для митного оформлення товару, були недостатніми для визначення вартості ввезеного товару за ціною, визначеній в угоді, або такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Митниця звернулася з касаційною скаргою з вимогою скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.11.2010 року Товариство уклало з компанією Xuzhou Daxin International Trading Co., Ltd контракт № 16/11/2010 щодо ввезення на територію України товару (кухонного фарфорового посуду).
7 серпня 2011 року, 5 березня 2012 року, 18 квітня 2012 року та 8 липня 2012 року Товариством були укладені контракти про ввезення на митну територію України кухонного фарфорового посуду.
Так, 7 серпня 2011 року Товариство уклало контракт № ZLV-342-CTH001 з компанією GUANGXI BEILIU ZHONGLI CERAMICS CO., LTD; 5 березня 2012 року Товариство уклало контракт № 05/03/2012 з компанією Qiaozhi INTL LIMITED; 18 квітня 2012 року Товариство уклало контракт № 18/04/2012 з компанією SHENZHEN LEXIN TRADING CO., LTD; 8 липня 2012 року Товариство уклало контракт № ZLV-342-CTH001 з компанією GUANGXI BEILIU ZHONGLI CERAMICS CO., LTD.
При ввезенні на митну територію України зазначеного товару Товариство надало Митниці декларації митної вартості товару за ціною угоди, а також всі необхідні для розмитнення товару документи.
Митниця не заперечувала, що Товариством відповідно до п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів були надані - контракти з додатками до них; інвойси; пакувальні листи; платіжні доручення; накладні; специфікації; прайс - листи; калькуляції, відповідно до яких у вантажно-митних деклараціях Товариством була заявлена митна вартість товару за ціною угоди.
6 листопада 2012 року, 3 грудня 2012 року, 5 грудня 2012 року та 17 грудня 2012 року Митниця прийняла Рішення № 101060000/2012/300679/2, № 101060000/2012/300677/2, № 101060000/2012/300738/2, № 101060000/2012/300746/2, № 101060000/2012/300747/2, № 101060000/2012/300785/2 щодо коригування митної вартості товару та картки відмови в митному оформленні товару.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.,ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.,ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.,ч. 3, 4 ст. 53 цього Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Товариством були надані Митниці всі необхідні документи для визначення вартості товару за ціною угоди, не подання ним виписки з бухгалтерської документації та висновку про якісні та вартісні показники товарів не можуть бути підставою для сумнівів Митниці в правильності митної оцінки товару.
Митниця, приймаючи спірні рішення корегування митної вартості товарів, діяла упереджено, не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, не обґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Оскільки судами попередніх інстанцій була встановлена наявність факту надмірної сплати коштів, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що порушені права Товариства підлягають поновленню шляхом стягнення зайво сплаченого мита та податку на додану вартість.
Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судів рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст.,ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Юрченко В.П.